A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Залозецька громада
Тернопільська область, Тернопільський район

Безоплатна правова допомога

 


 Мобільний додаток «Дія»

«Дія» (скорочено від Держава і я) - мобільний додаток, як і Єдиний веб-портал електронних послуг являються частиною проекту «Держава в смартфоні».

Додаток "Дія" містить цифрове посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (ТЗ). Ці цифрові документи мають таку ж юридичну силу, як і фізичне посвідчення.

Також цифрове посвідчення водія можна буде пред’являти у якості документа, що засвідчує особу, на внутрішніх залізничних та авіарейсах. 

Додаток "Дія" можна безкоштовно завантажити у App Store та Play Market. Після запуску додатку необхідно буде ідентифікуватись. Ідентифікація відбувається за допомогою технології BankID через систему Національного банку та Приватбанку.

"Дія" діє як при наявності інтернету, так і в офлайн режимі.

На даний момент в додатку «Дія» наявні:

  1. Цифрові водійські права
  2. Цифрове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу
  3. BankID
  4. Цифровий поліс страхування на авто
  5. Цифровий студентський
  6. Цифровий паспорт
  7. Цифровий закордонний паспорт
  8. Штрафи на авто
  9. Цифровий податковий номер
  10. Ваші дані з реєстрів

Документи в додатку «Дія» являються лише цифровою версією оригіналів документів, вони відображають дані, які попадають у відповідні реєстри при отриманні оригіналу документу.


 

ОТРИМАННЯ ОДНОРАЗОВОЇ ГРОШОВОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМИ ТА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ

Постраждалі та внутрішньо переміщені особи, котрі знаходяться у складних життєвих обставинах, зумовлених соціальним становищем, через які особа частково або повністю не має здатності (або не набула здатності або втратила її) чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та  брати участь у суспільному житті, мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

 Для одержанняодноразової грошової допомоги  постраждала особа чи внутрішньо переміщена особа повинна звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної в м. Києві держадміністрації (структурного підрозділу з питань соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради) за місцем реєстрації проживання або фактичним місцем перебування.

 

Питання щодо надання грошової допомоги розглядаються комісіями, утвореними районними, районними в м. Києві держадміністраціями та виконавчими комітетами міст обласного підпорядкування.

Для одержання допомоги постраждала особа або внутрішньо переміщена особа повинна подати на розгляд комісії, окрім, заяви, у котрій  зазначено причини потреби отримання допомоги та реквізити рахунка, який відкритий заздалегідь у банківській установі на який  буде перераховано разову грошову допомогу, наступний пакет документів:

  • копію документа, що посвідчує особу (паспорт тощо);
  • копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (за винятком випадків, коли фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовилася  від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку в паспорті);
  • копії документів, які підтверджують факт родинних стосунків (це може бути свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дітей);
  • копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб (для зазначеної категорії осіб);
  • медичну довідку про стан здоров’я особи або висновок медико-соціальної експертизи про встановлення інвалідності (у разі необхідності).

Що стосується розміру одноразової грошової допомоги, то його чітко не встановлено і він залежить від наявних коштів та характеру життєвих обставин окремої постраждалої особи чи внутрішньо переміщеної особи, яка звернулася за її отриманням.

Проте, рішенням міжвідомчої комісії з питань надання грошової допомоги постраждалим чи внутрішньо переміщеним особам, яка була утворена Міністерством соціальної політики України, рекомендується при наданні одноразової грошової допомоги  застосовувати наступні розміри:

  • для дітей-сиріт, батьки яких загинули під час проведення антитерористичної операції, та  для дітей, батьки яких є полоненими або зниклими безвісти, - на одну дитину 1176 гривень;
  • для сімей, у яких виховуються  діти-інваліди або інваліди з дитинства, - 1764 гривні;
  • для багатодітних сімей – 2352 гривні;
  • для сімей, члени яких потребують невідкладного вартісного лікування, - 1176 гривень;
  • для сімей, у яких є особи з інвалідністю  I, II груп, - 1176 гривень;
  • для сімей, де є вагітні жінки, або де  один із батьків здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку (із числа сімей загиблих в антитерористичній операції), - 1764 гривні.

Варто зазначити, що допомога постраждалим чи внутрішньо переміщеним особам надається одноразово!

Щодо терміну протягом якого комісіями здійснюється розгляд, заяв про надання грошової допомоги, то він  теж не визначений.

Однак, у відповідності до  рішення міжвідомчої комісії з питань надання грошової допомоги постраждалим чи внутрішньо переміщеним особам рекомендовано в першу чергу надавати  допомогу сім’ям осіб, які загинули в антитерористичній операції із числа військовослужбовців та інших осіб, сім’ям внутрішньо переміщених осіб, сім’ям учасників антитерористичної операції, котрі отримали важкі поранення та мають потребу у  тривалому лікуванні.

У випадку, якщо заявник давніше уже звертався за отриманням допомоги та отримав її,  то структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної в м. Києві держадміністрації (структурний підрозділ з питань соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради) відмовляє у наданні грошової допомоги цій особі та повертає їйнадані нею документи .


Відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного  сп’яніння.

 

    Порушення правил дорожнього руху за участі водіїв, які дозволяють собі сідати за кермо у стані алкогольного сп’яніння є великою  проблемою для України. Неодноразово в нашій державі відбуваються  ДТП за участі нетверезих водіїв, що є важким порушенням правил дорожнього руху.

Кожен учасник дорожнього руху повинен знати, що згідно з п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На даний час у багатьох водіїв існує хибне переконання, що за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи будь – якого іншого сп’яніння відсутня відповідальність, оскільки статтею 130 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність тільки за керування річковими, морськими або маломірними суднами, а стаття 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» втратила чинність на підставі Закону України 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 03.07.2020 року.

На справді це зовсім не так, суди і надалі продовжують виносити постанови про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, керуючись редакцією статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17.06.2020р. № 720 - ІХ.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,тягнуть за собою:

-за перше правопорушення протягом року — штраф 10200 гривень і 1 рік позбавлення права керування транспортним засобом;

-за повторне правопорушення протягом року — штраф 20400 гривень і 3 роки позбавлення права керування транспортним засобом;

-за третє і більше порушень протягом року — штраф 40800 гривень і 10 років позбавлення права керування транспортним засобом.

     Поліцейські, у яких є підстави вважати, що водій транспортного засобу керує ним в стані алкогольного сп’яніння мають право на зупинку такого транспортного засобу та огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння водія.

Варто зауважити , що максимально допустимий рівень алкоголю в крові — 0,2 проміле.

Згідно положень  «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015  № 1452/735, визначено, що  ознаками алкогольного сп’яніння є:

• запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до вимог даної інструкціїпрацівник поліції, який має спеціальне звання ,за наявності ознак алкогольного сп’яніння проводить огляд водія за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.Огляд на стан сп’яніння проводиться з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед тим, як проводити огляд на стан сп’яніння працівник поліції інформує водія про порядок застосування спеціального технічного засобу та на вимогу водія надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.Огляд на стан сп’яніння обов’язково проводиться в присутності двох свідків, не враховуючи поліцейських. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я. У разі виявлення алкогольного сп’яніння у водія поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення та долучає до нього акт огляду.Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію. Оформлення матеріалів огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством. Якщо водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.

 Коли водій відмовляється проходити огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння у місці його зупинки,такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення.Якщо ж водій транспортного засобу відмовляється від проведення будь – якого огляду, працівник поліції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

      У жодному разі не рекомендуємо відмовлятися від вимоги поліцейських пройти огляд, адже відмова від огляду тягне за собою ту саму відповідальність, що й нетверезе водіння. Особливо часто страждають водії, яким не роз’яснили наслідки такої відмови, адже вони впевнені в тому, що мають право відмовитись (і це дійсно так), але не знають про негативні наслідки таких дій.

Але найважливіше – ні в якому разі не сідайте за кермо в нетверезому стані! Бережіть себе та людей навколо вас та знайте свої права.


Концесія як форма державно – приватного партнерства

 

Концесія - форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання на умовах, визначених концесійним договором, права концесіонеру на:

- створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення) об’єкта концесії;

- управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії,

- надання суспільно значущих послуг.

 

Об’єктом концесії є об’єкти права державної або комунальної власності, а також майно господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі або територіальній громаді.

Тобто, концесія – це договір про передачу майна підприємств, інших об'єктів, що належать державі чи територіальній громаді, в тимчасову експлуатацію приватним інвесторам за умови обов’язкового інвестування в такі об’єкти.

Концесіонером може бути тільки юридична – особа – резидент України.

На відносини, що виникають у зв’язку з вибором концесіонера, виконанням концесійного договору та наданням державної підтримки проектів, що здійснюються на умовах концесії, не поширюється дія законодавства про публічні закупівлі.

Обрання концесіонера здійснюється шляхом проведення концесійного конкурсу, конкурентного діалогу або за результатами прямих переговорів з орендарем державного майна, яке передається у концесію.

Спори, що виникають у зв’язку з концесійним конкурсом та конкурентним діалогом вирішуються в судовому порядку.

Оцінка впливу на довкілля для провадження планової діяльності, передбаченої пропозицією про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії, здійснюється після підписання концесійного договору.

Концесійний договір укладається на строк, який має становити не менше п’яти років та не більше 50 років (крім строку концесійного договору щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг, який має становити не менше 10 років).

Передача концесіонеру існуючого об’єкта концесії, у тому числі його подальша реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, технічне переоснащення концесіонером, не зумовлює перехід права власності на такий об’єкт та не припиняє права державної чи комунальної власності.

Нерухоме майно, новозбудоване концесіонером на підставі та відповідно до умов концесійного договору, є державною чи комунальною власністю.

Такий об’єкт підлягає поверненню концесієдавцю після припинення дії концесійного договору.

Моніторинг виконання концесійних договорів здійснюється органом з державно-приватного партнерства шляхом отримання від концесієдавців щорічних звітів про виконання концесійного договору, які надаються в порядку та за формою, затвердженими органом з державно-приватного партнерства.


Рада бізнес – омбудсмена

Рада бізнес-омбудсмена є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України.

Раду створено з метою сприяння прозорості діяльності органів державної влади, суб’єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, запобігання корупційним діянням та/або іншим порушенням законних інтересів суб’єктів підприємництва.

Керівним органом Ради є наглядова рада. Наглядова рада складається з уповноважених представників групи сторін:

  • блок 1 - Кабінет Міністрів України;
  • блок 2 - міжнародні фінансові установи (Європейський банк реконструкції та розвитку, Організація економічного співробітництва та розвитку);
  • блок 3 - бізнес-асоціації (Американська торгівельна палата в Україні, Європейська Бізнес Асоціація, Федерація роботодавців України, Торгово-промислова палата України, Український союз промисловців і підприємців).

Подання скарги до Ради бізнес – омбудсмена

Бізнес-омбудсмен розглядає скарги щодо можливого вчинення корупційних діянь та/або інших порушень законних інтересів суб’єктів підприємництва внаслідок дій або бездіяльності, включаючи рішення, з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, що перебувають у сфері їх управління, та їхніх посадових осіб протягом року з моменту їх вчинення.

Подати скаргу може юридичні особи та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю.

Анонімні скарги не розглядаються.

Скарги можуть подаватися будь-якою з наступних мов: українська, англійська або російська.

За загальним правилом скарги подаються через електронну систему подання скарг, що є доступною на офіційному веб-сайті Ради (www.boi.org.ua). Також скаргу можна подати, надіславши її на електронну або поштову адресу Ради, які зазначені на веб-сайті Ради. Недотримання вимог щодо форми скарги є підставою для залишення бізнес-омбудсменом скарги без руху.

Скарга повинна містити усю інформацію, в тому числі:

1) прізвище, ім’я та по-батькові для фізичних осіб, а для юридичних осіб повне найменування та офіційний реєстраційний номер (за наявності) скаржника;

2) поштову адресу, номери телефону/факсу та, за наявності, адресу електронної пошти скаржника;

3) орган державної влади, орган місцевого самоврядування або суб’єкт господарювання, що перебуває у сфері їх управління, щодо яких подається скарга;

4) стислий та чіткий опис характеру можливої Недобросовісної Поведінки, в тому числі, у відповідних випадках, опис будь-яких порушених прав та/або інтересів скаржника; та

5) факти та докази, на яких ґрунтується скарга.

Подання, вивчення та розгляд скарг є безоплатним.

Бізнес-омбудсмен приймає рішення про прийняття до розгляду скарги або про залишення її без руху протягом десяти робочих днів від дати її отримання. Десятиденний період починається наступного робочого дня після дати, в яку скарга була отримана.

Скарга повинна розглядатися та скаржнику повинна бути надана відповідь протягом трьох місяців з дати, коли бізнес-омбудсмен почав розгляд.


Спадковий договір

Відповідно до ст. 1302 Цивільного кодексу України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Слід зазначити, що до спадкового договору не застосовуються норми спадкового права. Згідно з Цивільним кодексом України сутність спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача.

Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або фізична особа.

Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. У разі недодержання сторонами зазначених вимог спадковий договір визнається нікчемним.

На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження та вносить відомості про нього до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Зняття заборони відбувається після смерті відчужувача на підставі свідоцтва про смерть.

Заповіт, складений відчужувачем щодо майна, вказаного у спадковому договорі є нікчемним незалежно від часу його складання. Якщо у заповіті містяться розпорядження не лише стосовно майна, яке є предметом спадкового договору, але і стосовно іншого майна спадкодавця, такий заповіт визнається недійсним лише у частині розпорядження майном, вказаним у спадковому договорі.

При укладенні спадкового договору набувач, якщо він є спадкоємцем за заповітом або за законом, не втрачає права на спадкування у тій частці майна, яка не була визначена договором.

Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

 У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов’язань, які були виконані набувачем до його смерті.

Розірвання спадкового договору

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача як до смерті, так і після смерті відчужувача.


Стягнення коштів  на утримання  майна  з безвідповідального  співвласника

Власність  зобов’язує.  Власники майна зобов’язані  утримувати майно, що йому  належить,  якщо інше не встановлено   договором  або законом.

Однак, не завжди співвласники майна  добросовісно і відповідально ставляться до свого  обов’язку  утримувати майно, ігноруючи  оплату комунальних платежів та інших  обов’язкових платежів.  Зазвичай недобросовісні співвласники ухиляються від сплати  комунальних платежів,  і  це  становить додаткове  фінансове  навантаження на  добросовісного власника. Оскільки,  через загрозу  відключення  таких послуг  він  змушений  одноосібно  здійснювати  комунальні платежі.  

Статтею  360 Цивільного кодексу України  передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. Правило  статті  360 Цивільного кодексу України  застосовується незалежно від того,  хто  із співвласників   виступив  стороною  за договірними зобов’язаннями  щодо спільного  майна, за умови  що даний співвласник  мав право  укладати  цей договір. 

Отже, участь кожного  співвласника   у витратах  пов’язаних з  управлінням,  утриманням та збереженням  спільного майнапередбачає необхідність несення витрат, які є    необхідними  для підтримки  спільного  майна у належному стані.

Таким чином, кожен співвласник  зобов’язаний  брати участь  у  витратах  щодо  утримання  майна, що є  у  спільній  частковій  власності,  незалежно  від того,  хто  із співвласників  укладає  правочин  або здійснює   фактичні  дії,  спрямовані  на утримання  спільного  майна. Відповідно до  частини 1 стстатті  544 Цивільного кодексу  України  передбачено,  що  боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Отже,  співвласник  або співвласники, які зробили необхідні витрати  на утримання  майна, мають право  вимагати  від  іншого  співвласника  або співвласників   їх відшкодування. 

Для предявлення  відповідної вимоги, форма співвласності на нерухоме майно, у вигляді спільної сумісної чи часткової, не має значення.

            Відповідно до частини  1  статті 27 Цивільного процесуального  кодексу України,   за загальним правилом,  позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Поряд  з тим, частиною 1 статті 30 Цивільного процесуального  кодексу України встновлено виключну підсудність для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Отже,  позов про  стягнення коштів на утримання майна з безвідповідального  співласника  має пред’являтись до суду за місцем знаходження такого нерухомого майна.

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь