A A A K K K
для людей із порушенням зору
Залозецька громада
Тернопільська область, Тернопільський район

Безоплатна правова допомога

 

Фото без опису

 

 


Перелік осіб, що звільняються від військової служби в умовах воєнного стану

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану з наступних підстав:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

Окрім того, відповідно до змін  внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми від 15.03.2022 року   та Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» від 01.04.2022 року до підпункту «г» пункту 2 частини 4  статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

- у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

- у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;

- у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

- у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

- у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

- у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;

- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Для звільнення з військової служби у воєнний час військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт та документи, які  підтверджують підстави для звільнення.

Командир військової частини приймає рішення відповідно до вимог Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України" та інших нормативних актів.


Особливості виплати пенсій тасоціальних виплат у період воєнного стану

З моменту введення  воєнного стану  порядок виплати пенсії та соціальних виплат здійснюється відповідно до положень передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 р. № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі- Постанова КМУ № 162) та від7 березня 2022 р. № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги»(далі- Постанова КМУ № 214).

Так відповідно до ПостановиКМУ № 162 строк виплати пенсії може здійснюватися без урахування строків, визначених частиною першою статті 47 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,таким чином період виплати може бути продовжено після 25 числа поточного місяця.

Що стосується отримання інших видів державних соціальних виплат, то урахуванням Постанови КМУ№ 214 на період введення воєнного стану не потрібно звертатись за перепризначенням або підтвердженням права на отримання наступних видів державної соціальної допомоги:

  • для малозабезпечених сімей;

  • одиноким матерямна дітей;

  • для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування,хворих на тяжкі хвороби, яким не встановлено інвалідність, абодітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів(не мають можливості її сплатити, чи їх місце перебування невідоме) ;

  • щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею;

  • щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

  • непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

У випадку, якщо отримувачі допомоги з числаосіб з інвалідністю, особи з інвалідністю з дитинства,  дітьми з інвалідністю, в тому числі і дітям з інвалідністю, які досягнули повноліття станом на лютий 2022 року та особи, які не мають права на пенсію, пропустили строк перегляду виплат тострок виплат такої допомоги продовжуються не лише на період воєнного стану, а й на однин місяць після його завершення.Після скасування воєнного стану органи соціального захисту зобов’язані проінформувати одержувачів про необхідність протягом місяця оновити документи, для продовженнянарахування відповідної допомоги.

Відповідно до Постанови КМУ № 162 виплата пенсії та соціальної допомоги у випадку тимчасової зміни фактичного місця проживання, або неможливості виплати уповноваженим банкомможе здійснюватися через Акціонерне Товариство «Ощадбанк»,або Акціонерне Товариство “Укрпошта». Для цьогоотримувачі пенсії мають звернутись для отримання відповідних виплат до будь-якого відділення АТ «Ощадбанк», або відділення АТ “Укрпошта»з паспортом та довідкою про присвоєння РНКОПП (індивідуального податкового номеру).

У такому разі їм необхідно повідомити органи Пенсійного фонду України, або органи соціального захисту населення. Це можна зробити у такі способи як:

  1. особиста подача заяви пронеобхідність отримання пенсії/грошової допомоги доорганів Пенсійного фонду України, або органів соціального захисту населення;

  2. зателефонувавши до сервісних центріввідповідних органів соціального захисту населення та Пенсійного фонду України, які розміщені у регіоні, або доКонтакт-центру Пенсійного фонду України ( 0 800 503 753, 044 281 08 70, 044 281 08 71);

  3. надати інформацію через електронний кабінет Пенсійного фонду України – https://portal.pfu.gov.ua.


Встановлення факту  смерті під час воєнного стану

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстрація смерті  проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

  • документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;

  • рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

  Державна реєстрація смерті здійснюється за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров’я, де настала смерть.

Під час  воєнного стану державна реєстрація смерті проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника, незалежно від місця смерті чи проживання померлої особи.

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров’я або судово-медичної установи, - не пізніше п’яти днів.

Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті, подає заяву разом з паспортом померлої особи, та один з документів з переліку передбаченого Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 а саме:

  • лікарське свідоцтво про смерть,яке видається лікарем що розташований у місті, або селищі міського типу, населеному пункті сільської місцевості та у якому працює не менше двох лікарів;

  • фельдшерська довідка про смерть,яка видається фельдшером закладу охорони здоров’я, що розташований у сільському населеному пункті у разі відсутності лікаря (хвороба, відпустка тощо);

  • рішення суду про оголошення особи померлою;

  • повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів;

  • рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Державне мито за державну реєстрацію актів цивільного стану та за повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і свідоцтв, що видаються у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану, не справляється.

Варто зазначити, що відсутність документа не є підставою для відмови в реєстрації смерті.

Після проведення відповідного запису орган реєстрації актів цивільного стану видає заявнику свідоцтво про смерть та довідку для одержання допомоги на поховання.

У випадку, якщо смерть настала на тимчасово-окупованій території або в зоні бойових дій, де отримати документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою неможливо, пропонується скласти колективний акт про настання смерті  в якому зазначити максимально відомі обставини:

  •     вказати при можливості прізвище, ім’я та по батькові померлого чи загиблого,час і місце смерті,  факт бомбардування  або обстрілу, перебування у сховищі, повідомити про ступінь родинних  зв’язків або знайомства із померлим чи загиблим тощо;

  • Якщо відсутні документи про особу потерпілого і його не було ідентифіковано то потрібно зазначити інші відомості: стать, приблизний вік, номер будинку, під’їзду, квартири, де проживала особа, тощо для подальшої її ідентифікації, а також відомості про осіб, які склали акт, та їхні контактні відомості.

Даний акт скласти у двох примірниках.

У разі необхідності, залишити один примірник акта поряд із тілом, а другий передати родичам померлого (загиблого), представникам органу опіки і піклування, працівникам житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров’я, моргу, до якого може бути доставлено тіло, або іншим особам, що за законом мають право на подання заяви про державну реєстрацію смерті.

У разі, коли не можливо отримати документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, заявнику потрібно звернутися до суду  з заявою про встановлення факту смерті. Такий позов подається за місцем знаходження заявника.

У заяві заявник  зазначає:

1)який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2)причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3)докази, що підтверджують факт( це можуть бути фото  з місця поховання особи , покази свідків;

4)копія документа, що посвідчує особу та реєстраційний номер облікової картки платника податків .

   Варто звернути увагу! При подачі заяви про встановлення факту смерті не потрібно звертатися до органу державної реєстрації актів цивільного стану в межах території підконтрольній владі України, щоб отримати письмову відмову.

Від сплати судового збору по даній категорії справ заявник звільняється. Справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

 


 Порядок оформлення  компенсації  за догляд на непрофесійній  основі за особами,   які   його  потребують

Для оформлення компенсації за догляд, особі необхідно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. У разі якщо структурний підрозділ з питань соціального захисту населення відсутній, то варто звернутися до уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади або до центру надання адміністративних послуг.

Варто звернути увагу! У разі  коли фізична особа, яка надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги,   зареєстрована у іншому місці, структурні підрозділи здійснюють перевірку  відомостей щодо неодержання  надавачем догляду на непрофесійній основі, компенсації за зареєстрованим місцем її проживання.

Для отримання компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги, необхідно подати до уповноваженого органу:

  • заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;    

  • заяву про згоду отримувати соціальні послуги;

  • паспорт громадянина України (пред’являється під час подачі заяви); 

  • копію свідоцтва про народження дитиниразі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);

  • декларацію про доходи та майновий стан (заповнену на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї за попередні 6 місяців) за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики;

  • копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю);

  • висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;

  • висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись, за формою, затвердженою МОЗ;

  • копію медичного висновку на дитину з інвалідністю до 18 років, за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я;

  • довідку про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;

  • копію рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги;

  • копію рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Подання заяви може бути як в паперовій так і в електронній формі. При цьому, варто зазначити, що перелік  необхідних документів при цьому не змінюється.

Що стосується розміру компенсації, то він вираховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал, що передує місяцю подання заяви (прожитковий мінімум на одну особу з 01.01.2022 становить 2393,00 грн.)

Окрім того, потрібно взяти до уваги, що надавач соціальної послуги, отримує лише одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими він здійснює догляд.

 Виплата компенсації за догляд на непрофесійній основі за особами які його потребують припиняється в разі:

1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів (до 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами).

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

Щомісячно шляхом перерахування уповноваженим органом коштів на рахунок в установі банку, який зазначено фізичною особою у  заяві, або через АТ “Укрпошта буде здійснювати  виплата компенсації.

Постановою Кабінету міністрів України від 7 травня 2022 року № 591 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859 і від 6 жовтня 2021 р. № 1040» пункт 1  Порядку  подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі,    доповнено абзацом в якому зазначено, що якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування. 


Забезпечення допоміжними засобами реабілітації осіб, які  постраждали внаслідок збройної агресії  російської федерації

У зв’язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію нашої держави кожного дня збільшується кількість людей, які отримують поранення, контузію, каліцтво або захворювання, через які потребують технічних чи інших засобів реабілітації.

Уряд ухвалив розроблене Мінсоцполітики рішення, яке значно спрощує отримання допоміжних засобів реабілітації для людей, як військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань, так і добровольців територіальної оборони, і мирних громадян, які  постраждали внаслідок війни росії проти України.

Так, постановою КМУ від 12.04.2022 р. №454 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб, постраждалих внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» внесено зміни до постанов КМУ від 01.10.2014 р. №518 «Деякі питання протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, та/або спеціальними виробами для занять спортом окремих категорій громадян, які втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок» (зі змінами), від 05.04.2012 р. №321 «Про затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, їх переліку» (зі змінами).

Відтепер безкоштовно отримати допоміжні засоби реабілітації, на підставі висновків лікарсько-консультативних комісій закладів охорони здоров’я чи рішень військово-лікарських комісій незалежно від встановлення інвалідності, мають право особи, які під час служби, трудової та іншої діяльності, а також внаслідок проживання на відповідній території, отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання, перебуваючи безпосередньо в районах та у період проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам під час військової агресії російської федерації проти України.

Для учасників бойових дій спрощено процедуру подання та розгляду документів для протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, та спеціальними виробами для занять спортом шляхом подачі таких документів, в тому числі до територіальних відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (за місцем перебування або проживання), а також – переліку документів, необхідних для оплати вартості виданих виробів, грошових компенсацій та наданих послуг. До змін вказані документи подавалися на розгляд експертної групи, утвореної при Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю.

Крім того, учасникам бойових дій надано право отримувати вкладиші із силіконової або гелевої композиції для кукс верхніх та нижніх кінцівок у разі протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, та спеціальними виробами для занять спортом, що особливо актуально при первинному протезуванні для осіб, які під час служби, трудової та іншої діяльності, а також внаслідок проживання на відповідній території, отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій або у районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим військовим нападам.

Також врегульовано питання взяття на облік, забезпечення, заміни та дострокової заміни засобів реабілітації для мирних громадян України, які проживали безпосередньо в районах та у період проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, які втратили або зазнали пошкоджень документів або засобів реабілітації. Територіальне відділення Фонду перевіряє дані про таких осіб в Централізованому банку даних з проблем інвалідності, а у разі їх відсутності сприяє в отриманні документів за місцем проживання чи перебування (висновку МСЕК, ЛКК, індивідуальної програми реабілітації).

Крім того, замовити допоміжні засоби реабілітації можливо на підприємствах, які включено Держлікслужбою до Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг.

Для виплати компенсації за самостійно придбані засоби реабілітації необхідно надати розрахунковий документ, який підтверджує придбання виробу у підприємства, установи, організації.

 


 Компенсація постраждалим від  вибухонебезпечних   предметів

Відповідно до Закону України «Про протимінну діяльність в Україні» постраждалі особи мають право на одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю, та на щорічну допомогу на оздоровлення.

З цією метою Кабінету Міністрів України29 вересня 2021 рокузатвердивпостанову№ 1020, котра у свою чергу  ввела у діюПорядок надання одноразової компенсації особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, постраждалим внаслідок дії вибухонебезпечних предметів та Порядок надання щорічної допомоги на оздоровлення особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, постраждалим внаслідок дії вибухонебезпечних предметів (ділі- Порядки).

Відповідно до цих Порядків компенсація та допомога на оздоровлення призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад на підставі звернення як постраждалої особи так і її законного представника, за зареєстрованим, або фактичним місцем проживання.

Окрім заяви на отримання компенсації та допомоги на оздоровлення додаються наступні документи:

  • копію паспорта громадянина України, копії тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне, або тимчасове проживання, посвідчення біженця,а також за наявності інформації про місце проживання;

  • для дітей віком до 14 років подаєтьсякопія свідоцтва про народження;

  • копію реєстраційного номера облікової картки платника податків. Для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку,потрібно подати серію та номер паспорта громадянина України;

  • для повнолітніх осібнеобхідно подати копію довідки медико-соціальної експертної комісії в якій зазначено групу та причину інвалідності, адля дітей до 18 років копію висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про встановлення категорії «дитина з інвалідністю».

Вартим уваги є те, щообов’язковою умовою призначення компенсація є те, що звернення надійшло не пізніше ніж через 60 календарних днів після встановлення зв’язку інвалідності з ушкодженнямиспричиненими вибухонебезпечними предметами, а допомога на оздоровлення,у зв’язку із такою інвалідністю– за умови щорічного подання звернення до 15 жовтня.

Порядками визначені і розміри компенсації та допомоги особам, які постраждали від вибухонебезпечних предметів на території України.

Так, розмір компенсації залежить відвстановленого на 1 січня поточного рокупрожиткового мінімумудля осіб, які втратили працездатність і виплачується у:

  • п’ятикратному розмірі–для особи з інвалідністю І групи та дитини з інвалідністю підгрупи А до 18 років;

  • чотирикратному розмірі–для особи з інвалідністю ІІ групи та дитини з інвалідністю до 18 років;

  • трикратному розмірі –для особи з інвалідністю ІІІ групи.

Нараховуваннядопомоги на оздоровлення, дляпостраждалої особи теж обчислюється із встановленого на 1 січня поточного рокупрожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а виплатанараховується у таких розмірах:

  • 40 % - для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю I або II групи;

  • 35 % - особам з інвалідністю III групи.

Важливим є те, що допомога на оздоровлення буде виплачуватися постраждалій особі, якщо вона протягом року не отримувала безоплатної санаторно-курортної путівки, або путівку на оздоровлення. Якщо така особо отримала грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки, або самостійне санаторно-курортне лікування, а такожотримала щорічну допомогу на оздоровлення за рахунок державного чи місцевого бюджетів, така допомога не нараховується.


КРЕДИТНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

   У зв'язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України,значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов’язаннях.У зв’язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану”. Новий закон змінює низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування.

Зокрема, законом передбачено, що на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов’язань за споживчим кредитом:

•          споживач звільняється від обов’язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання  споживачем зобов’язань за таким договором;

•          неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, які нараховані після 24 лютого 2022 року сплата яких передбачена договором про споживчий  кредит підлягають списанню;

•          у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит;

•          є правомірним збоку кредитора не  скасовувати відсотки за користування кредитними коштами.

Слід також зазначити, що за загальним правилом, передбаченим ст. 617 Податкового  Кодексу України, сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили – форс-мажору.

 

Необхідно також звертати особливу увагу на положення кредитного договору щодо порядку дій сторони у разі виникнення форс-мажорних обставин.  Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України   кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). 

 Важливо. Положеннями статті 516 ЦКУ передбачено, що заміна кредитора в зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

            До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

 Разом з тим, штрафні санкції та інші платежі, сплата яких передбачена у договорі, нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) договору включно з 24.02.2022 р., підлягають списанню кредитодавцем.

 У зв’язку з значним погіршенням фінансового стану, позичальники не в змозі належним чином виконувати свої зобов’язання за кредитними договорами деякі банки ввели Кредитні канікули.

 Кредитні канікули- це відтермінування  а не звільнення від сплати кредиту. Щоб отримати кредитні канікули,позичальнику необхідно звернутись усно або письмово до банку з відповідним клопотанням.

   Варто зауважити, що кредитні канікули не є обов’язком банку а є його правом.    Що ж стосується іпотечного майна, то на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення – позичальника не може бути виселено із будинку у разі заборгованості також, таке майно не може бути відчужено на користь іпотеко держателя.

  Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, якщо у Вас є невиплачений  кредит станом на воєнний період, Ви не нестимете відповідальність за несплату боргу під час воєнного стану, а також в тридцятиденний строк після його припинення або скасування.


НАБУТТЯ ПРАВ КОРИСТУВАННЯ  НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ  СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

З метою створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану Верховна Рада України 24 березня 2022 року прийняла Закон України № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким внесено зміни до земельного законодавста, зокрема, щодо набуття прав користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в умовах воєнного стану.

 Виходячи із положень закону  для договорів оренди, емфітевзису, суперфіцію, суборенди та земельного сервітуту земельних ділянок сільськогосподарського призначення, термін користування яких закінчився після ведення воєнного стану (24.02.2022 р.),   передбачено  автоматичне поновлення на один рік без погодження сторін договорів.

Важливо! До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація про поновлення договору не вноситься.

Окрім того,  варто звернути увагу, що для договорів оренди земельних ділянок (державної, комунальної власності, нерозподілених та невитребуваних, які передаються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) під час воєнного стану діють нові умови, зокрема:

  • що стосується строку  оренди – договір може бути укладено на термін не більше одного року; договір не може бути поновлено, укладено на новий термін, та закінчується  зі спливом строку, на який договір було укладено;
  • щодо розміру орендної плати то її розмір не може перевищувати 8 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а для визначення розміру орендної плати застосовуватиметься середня нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по області;
  •  щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення орендарям встановлені жорсткі обмеження, зокрема: заборонено змінювати цільове призначення земельної ділянки, передавати ділянки в суборенду, змінювати склад угідь,  також, здійснювати будівництво на земельній ділянці об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд) тощо;
  • укладення договорів оренди земельних ділянок проводиться  лише в електронній формі та засвідчується кваліфікованими електронними підписами орендаря і орендодавця;
  • передача в оренду земельної ділянки здійснюється без проведення земельних торгів.

  В умовах обмеженого функціонування та/або недоступності Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно формування земельних ділянок з метою їх передавання в оренду проводиться без внесення інформації про  земельні ділянки до Державного земельного кадастру та без присвоєння їй кадастрового номеру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що буде додатком до договору оренди землі. 

Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення не підлягає державній реєстрації.

            Реєстрацію договорів оренди земельних ділянок проводять районні військові адміністрації у Книзі реєстрації, яка ведеться у паперовій та електронній формі. Центральному органу виконавчої влади, що здійснює державну політику у сфері земельних відносин, екземпляр  договору оренди земельної ділянки передається електронною поштою.

Для уникнення зловживань у воєнний час забороняється:

передавання безоплатно у приватну власність земель державної, комунальної власності, надання дозволів на виготовлення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі, виготовлення  документації із землеустрою

проведення  земельних торгів щодо прав оренди, суперфіцію та  емфітевзису  щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення .

Земельні торги щодо набуття права оренди земельних ділянок комунальної та державної власності, що незавершені – вважаються скасованими! Водночас щодо таких земельних ділянок заборонено оголошення нових земельних торгів.

 


Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння

Чинним законодавством України передбачено обставини, за яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності. До таких обставин відноситься фізичний і психічний примус.

Так,  відповідно до частини першої статті 40 Кримінального кодексу України (далі КК України) не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Що таке ФІЗИЧНИЙ ПРИМУС?

Фізичний примус (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).

Фізичний примус буває:

  • такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (наприклад, зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);
  • спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо).

Як підстава для звільнення від відповідальності фізичний примус повинен  містити ознаки суспільної небезпечності та непереборності діяння.

Суспільна небезпечність характеризує фізичний примус як  здатність спричинити шкоду суспільним відносинам, що прийняті під охорону кримінальним правом.

Щодо непереборності, то дана ознака проявляється у тому, що особа через застосування  фізичного примусу втрачає можливість керувати власними діями, а в деяких випадках – навіть усвідомлювати їх.

Отже, дії, які вчиняються даною особою за даними ознаками, не можуть розглядатись як кримінально протиправні, і, відповідно, особа звільняється від кримінальної відповідальності.

Що розуміється під поняттям «ПСИХІЧНИЙ ПРИМУС»?

Психічний примус - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити кримінальне правопорушення. Тобто, це вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій.

До психічного примусу можна віднести:

  • погрозу вчинення стосовно особи фізичного насильства;
  • застосування або погрозу застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб;
  • знищення або погрозу знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким;
  • погрозу розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.

При виключенні кримінальної протиправності діяння на підставі статті 40 КК України підлягають оцінці характер та ступінь фізичного примусу, індивідуальні фізичні можливості особи, психічний стан, зокрема, у момент застосування фізичного чи психічного примусу.

Варто зазначити, що у випадку, якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності. У цьому разі відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним інтересам настає тільки у випадку перевищення меж крайньої необхідності, тобто, якщо заподіяна шкода є більшою за відвернену шкоду (стаття 39 ККУ).

 


ПОРЯДОК БРОНЮВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОБІТ

В умовах режиму воєнного стану українському агропромисловому сектору довелось стикнутись із дефіцитом кадрів через мобілізацію працівників на військову службу. З метою вирішення даного питання 03 травня  2022 року Міністерством аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики), було опубліковано Уточнення Порядку бронювання військовозобов’язаних  (далі- Уточнення).

У даному Уточненні Мінагрополітики сформувало з дотриманням норм статей 12 та 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»  порядок подачі відповідними підприємствами агропромислового комплексу заявок з метою бронювання своїх  військовозобов’язаних працівників.

Так у ньому, зокрема, наголошується, що такі підприємства, які були залучені до виконання мобілізаційних завдань/замовлень, повинні подати свої пропозиції щодо бронювання безпосередньо до Мінагрополітики. У даних пропозиціях керівником підприємства в обов’язковому порядку зазначаються відповідні обґрунтуваннями, а також документи, які доводять отримання даним підприємством від органів державної влади мобілізаційних завдань/замовлень.

З метою своєчасного прийняття рішення щодо бронювання, керівникові підприємства необхідно  надіслати в електронній формі наступні документи:

  • супровідний лист у якому  обґрунтовуються пропозиції щодо бронювання військовозобов’язаних(у форматі Excel та у форматі pdf з підписом керівника), вказано електронну адресу, ПІБ контактних осіб та номери їх телефонів;
  • копію договору про виконання мобілізаційних завдань/замовлень;
  • копію листа обласної військової адміністрації або Київської міської військової адміністрації про підтвердження наявності у підприємства мобілізаційних замовлень/завдань.

Надсилати такі листи необхідно на наступну електронну адресу-Agromobplan2022@gmail.com.

Важливо! Якщо, такі пропозиції уже були подані раніше, до оновлення процедури та не містять належного обґрунтування і підтвердження виконання підприємством мобілізаційних завдань/замовлень, то такі документи необхідно подати повторно з дотриманням оновленої процедури.

Варто зауважити і про те, що Міністерство оборони України не погоджує бронювання посади тих працівників, які не є визначальними для забезпечення сталого функціонування підприємств,  не є дефіцитними на ринку праці та можуть бути замінені громадянами, що не є військовозобов’язаними або які не відносяться до професій, що забезпечують виробництво продовольства.

Строк, на який працівник отримує відстрочку, вказуєтьсяу рішенні, проте він не може перевищувати термін у шість місяців. Дане рішення може буди анульоване і до закінчення встановленого строку у таких випадках:

  • працівника звільнено/переведено на іншу посаду;
  • підприємство було ліквідоване;
  • мобілізаційне завданнябуло завершене, або скасоване.

 


Порядок надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 331 затверджено Порядок надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, яким визначено умови, механізм виплати та порядок використання коштів для надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа ВПО внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні.

Компенсація витрат надається роботодавцю, крім роботодавців, які є бюджетними установами, фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, за кожну працевлаштовану особу на умовах строкового або безстрокового трудового договору (контракту), гіг-контракту, зокрема за сумісництвом, у разі перебування роботодавця на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, якщо розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та у разі подання в установленому законодавством порядку податкової звітності за IV квартал 2021 р. або річної звітності за 2021 рік.

Компенсація витрат надається у розмірі 6500 гривень щомісяця за кожну працевлаштовану особу, за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на період воєнного часу та протягом 30 календарних днів після його скасування або припинення.

Загальна тривалість надання компенсації витрат не може перевищувати двох місяців з дня працевлаштування особи.

Для отримання компенсації витрат роботодавець не раніше, ніж через п’ять календарних днів після працевлаштування особи подає до центру зайнятості за місцем свого знаходження заяву про компенсацію витрат в електронній формі - через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або в паперовій формі - особисто під час відвідування центру зайнятості або на адресу електронної пошти відповідного центру зайнятості, до якої необхідно додати  копію наказу про працевлаштування особи, документ, що підтверджує працевлаштування на умовах, передбачених пунктом 2 Порядку надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, відомості про працівників, які є застрахованими особами (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для подання заяви через Портал Дія роботодавець створює особистий електронний кабінет користувача на Порталі Дія, проходить  електронну ідентифікацію та автентифікацію і заповнює, підписує та подає заяву, яка формується засобами Порталу Дія.

За наявності технічної можливості, формування заяви в електронній формі здійснюється з урахуванням відомостей, отриманих через Портал Дія з інших електронних інформаційних ресурсів або інформаційних систем органів державної влади у порядку інформаційної взаємодії.

Для визначення та підтвердження відомостей, зазначених роботодавцем у заяві, використовуються відомості, подані Пенсійним фондом України, які поновлюються щомісяця до 10 числа. Пенсійний фонд України формує та передає Мінцифри інформацію про застрахованих осіб, працевлаштованих у відповідного страхувальника, що містить актуальні відомості на дату та час її формування. Після підтвердження відомостей, зазначених роботодавцем у заяві, інформація про подані заяви вноситься до Реєстру роботодавців отримувачів компенсації витрат. Мінцифри кожного дня, крім святкових та вихідних днів, шляхом інформаційної взаємодії подає Державному центру зайнятості Реєстр роботодавців отримувачів компенсації витрат з відомостями за попередню добу, сформований засобами Порталу Дія, з накладеною кваліфікованою електронною печаткою технічного адміністратора Порталу Дія. Роботодавцю автоматично засобами Порталу Дія надходить повідомлення про результати обробки інформації для отримання компенсації витрат. Рішення щодо надання або відмову у наданні компенсації витрат приймається регіональним центром зайнятості та оформлюється відповідним наказом протягом п’яти календарних днів після отримання заяви від роботодавця (крім подання заяви через Портал Дія).

Повідомлення про прийняте рішення щодо надання компенсації витрат або про відмову у її наданні надсилається роботодавцю протягом трьох календарних днів у спосіб, обраний роботодавцем для подання заяви (крім подання заяви через Портал Дія). Регіональний центр зайнятості здійснює перерахування коштів роботодавцю за перший місяць роботи працівника протягом п’яти робочих днів після прийняття рішення щодо надання компенсації витрат або отримання відомостей з Реєстру роботодавців отримувачів компенсації витрат через Портал Дія. У разі припинення трудових відносин, зокрема розірвання строкового або безстрокового трудового договору (контракту), гіг-контракту, зокрема за сумісництвом, до завершення строку виплати компенсації витрат, роботодавець протягом п’яти робочих днів з дня такого припинення зобов’язаний повернути суму невикористаної компенсації витрат на рахунок регіонального центру зайнятості. Сума, що підлягає поверненню, визначається як різниця між сумою компенсації витрат (6500 гривень) та її розміром, розрахованим пропорційно відпрацьованому працівником часу на місяць.

Для отримання компенсації витрат за другий місяць роботодавець підтверджує продовження зайнятості осіб, стосовно яких прийнято рішення щодо надання компенсації витрат, засобами Порталу Дія або шляхом подання повідомлення центру зайнятості (безпосередньо або на адресу електронної пошти). Регіональний центр зайнятості здійснює перерахування коштів роботодавцю за другий місяць роботи працівника протягом п’яти робочих днів після надходження повідомлення про підтвердження продовження зайнятості цих осіб.

Спори, що виникають з питань надання та цільового використання коштів для надання компенсації витрат, розглядаються в установленому законодавством порядку


Умови призначення, тривалість та розмір допомоги по безробіттю

У березні 2022 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, якою визначив порядок реєстрації безробітних, нарахування та виплату допомоги по безробіттю під час війни. 

Громадяни, які втратили роботу вправі звернутись за виплатою допомоги по безробіттю. Відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Для цього необхідно подати до Державної служби зайнятості заяву про надання статусу безробітного чи про припинення реєстрації безробітного та заяву на призначення допомоги по безробіттю.

У даний час зробити це можливо  за допомогою електронних сервісів Державної служби зайнятості або  мобільного застосунку «Дія».

Держаною службою зайнятості розроблено покрокову інструкцію для отримання статусу безробітного. Даною інструкцією визначено також альтернативні способи подачі заяви для громадян, які перебувають на території бойових дій або на тимчасово окупованій території  для отримання статусу безробітного:

  1. можна заповнити відповідні заяви онлайн та надіслати через електронні сервіси Держслужби зайнятості: 

  2. про надання/поновлення/призначення
     статусу безробітного (за QR-кодом) 

  3. про виплату допомоги по безробіттю
      (за QR-кодом ).

  4. Якщо можливості заповнити заяви онлайн немає, можна їх завантажити, після чого роздрукувати, заповнити, підписати, сфотографувати та відправити в електронній формі Держслужбі зайнятості. У темі листа слід обов’язково вказати слово “реєстрація”, прізвище, ім’я, по батькові.

Якщо громадянин перебуває на безпечній території у Україні та бажає отримати статус безробітного, йому необхідно звернутись із заявою до найближчого центру зайнятості або подати таку заяву за допомогою мобільного застосунку «Дія».

У Міністерстві економіки   повідомляється, що допомога з безробіття виплачуватиметься після реєстрації через портал або додаток “Дія” чи електронні сервіси служби зайнятості. У областях, де центри зайнятості не можуть забезпечити фінансування допомоги, перерахування коштів буде здійснюватись АТ “Ощадбанк” на банківський рахунок заявника або шляхом переказу через міжнародну платіжну систему “My Transfer”.

Розмір допомоги з безробіття, її тривалість та умови розраховуються з огляду на трудовий стаж людини, підстави звільнення та розмір зарплати, яку вона отримувала.

Статтею 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:

  • до 2 років - 50 відсотків;

  • від 2 до 6 років - 55 відсотків;

  • від 6 до 10 років - 60 відсотків;

  • понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

  • перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

  • протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

  • у подальшому - 70 відсотків.

Законодавством передбачено випадки припинення виплати допомоги по безробіттю. Серед них:

  • працевлаштування безробітного;

  • поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

  • призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

  • подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

  • подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

  • закінчення строку їх виплати;

  • зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб); 

  • та інші випадки, передбачені у статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Припинення реєстрації безробітного в центрі зайнятості можливе також в разі його відмови від виконання суспільно-корисних робіт. Тож не працевлаштовані українці, які отримують державну допомогу, зобов’язані брати участь у таких роботах на вимогу військового командування або органів місцевого самоврядування.

 


Зміни щодо порядку здійснення виконавчого провадження під час воєнного стану

Із введенням воєнного стану в Україні, було внесено зміни та уточнення до нормативно-правових актів, які регулюють засади виконавчого провадження. 

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 198-р «Про забезпечення здійснення розрахунків населення в умовах воєнного стану» з метою, в умовах воєнного стану, забезпечення життєдіяльності населення дозволити фізичним особам здійснювати видаткові операції з рахунків, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом щодо такої особи не перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень. 

26 березня 2022 року вступив в дію Закон від 15 березня 2022 № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якого було внесені наступні зміни.

Фізичні особи (українці), на рахунки яких було накладено арешт органами державної виконавчої служби чи приватними виконавцями, можуть користуватися своїми коштами. Сума стягнення за виконавчим документом не має перевищувати 100 000 грн.

Що стосується юридичних осіб – боржників то операції з рахунків, на які органами державної виконавчої служби чи приватними виконавцями  накладено арешт, будуть здійснюватись видатки лише для виплати заробітної плати в розмірі не більше 5 мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника даної юридичної особи, та сплати податків, зборів а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також, припиняється стягнення заборгованості з заробітної плати, пенсії, стипендії та іншого доходу боржника виключенням є стягнення на сплату аліментів та коли боржником є  громадянин російської федерації.

За рішеннями про стягнення аліментів, підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Постановою Кабінету Міністрів від 03.03.2022 № 187 накладено мораторій (заборону) на стягнення грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов'язані з державою-агресором. 

Однак існують виключення. Мораторій не застосовується:

- до громадян російської федерації, якщо вони проживають на території України на законних підставах; 

- до юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації та /або виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах. 

Вищевказані зміни діятимуть до припинення чи скасування воєнного стану.

 


Безоплатна правова допомога в умовах воєнного

стану

Під час війни у людей виникає безліч правових питань:

  • як перетинати державний кордон?

  • як платити комуналки?

  • як отримати статус ВПО або біженця?

  • як захистити трудові права?

На всі ці та інші запитання вам дадуть відповідь юристи системи безоплатної правової допомоги, а окремим категоріям ще й допоможуть захистити свої права в суді.

Як отримати безоплатну правову допомогу?

Телефоном:

За номером 0 800 213 103 надаються консультації та роз’яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки у межах України безкоштовні. Дзвінки з-за кордону – за номером  +38 (044) 363 10 41 (вартість дзвінка за тарифами оператора).

Онлайн

Отримати онлайн правову допомогу  можна у кабінеті клієнта на сайті системи БПД, у мобільних застосунках «Безоплатна правова допомога» або «Твоє право», у Телеграм та Вайбер. Посилання тут - https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

 У бюро правової допомоги та в консультаційних пунктах

Система БПД має розгалужену мережу по всій Україні. На жаль, через військові дії частина бюро правової допомоги закрита. Проте бюро правової допомоги працюють, де тільки це можливо.

Працівники системи БПД працюють і в консультаційних пунктах: у приміщеннях органів державної влади, місцевого самоврядування, соціального захисту нанесення, спеціалізованих установ, місцях компактного розміщення внутрішньо переміщених осіб, у тих регіонах, де не ведуться бойові дії.

Подивитися розташування, номери телефонів та актуальну інформацію про режими роботи бюро правової допомоги можна на мапі: https://bit.ly/bpd_buro. Там же є графік роботи консультаційних пунктів.

 Найновіші правові норми у формі вікі-статей можна переглянути на платформі WikiLegalAid (https://wiki.legalaid.gov.ua). Там є роз’яснення простою мовою щодо прав громадян та порядку їх реалізації; зразки документів; посилання на судову практику, цілий розділ присвячено нормам, пов'язаним із воєнним станом в Україні.

Довідково.

Безоплатна правова допомогаце надання правових послуг, що гарантуються державою та повністю фінансуються за рахунок коштів  Державного бюджету України.

1️⃣ Безоплатна первинна правова допомога (БППД) – це інформування людей про їхні права та що робити якщо, вони порушені. Це надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з юридичних питань. Це складення заяв, скарг, інших документів правового характеру, крім процесуальних. Право на безоплатну первинну правову допомогу мають усі громадяни України.

2️⃣ Безоплатна вторинна правова допомога (БВПД) – це захист, здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Право на БВПД мають соціально незахищені категорії громадянмалозабезпечені, люди з інвалідністю, учасники бойових дій, внутрішньо переміщені особи, постраждалі від домашнього насильства, діти та інші особи, визначені законом «Про безоплатну правову допомогу».

 


Права та гарантії добровольців територіальної оборони

З 24 лютого 2022 року у зв’язку із вторгненням збройних сил Російської Федерації по всій території України було запроваджено воєнний стан. Через це велика кількість громадян, що не мають військової підготовки, вирішила стати на захист нашої держави. Як наслідок розпочався процес утворення добровольчих формувань територіальних громад.

Так, відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади (далі – ДФТГ) - це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.  Членом такого формування може бути особа, котра досягла віку у 18  років і проживає на території громади, де діє таке формування та немає ніяких медичних протипоказань, а також за умови відсутності судимості за скоєння тяжких злочинів. Після укладення контракту між командиром добровольчого формування та добровольцем і складенням ним присяги, така особа отримує посвідчення члена добровольчого формування.

Необхідно розуміти і про те, що членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов’язку проходження строкової військової служби, за призовом під час мобілізації, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та резервістів. Добровольці територіальної оборони, які за станом здоров’я придатні до військової служби у воєнний час та мають військово-облікову спеціальність, при потребі можуть призиватись для комплектування військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил та інших складових сил оборони за територіальним принципом.

Безпосереднім правом членів ДФТГ є право застосовувати зброю як особисту мисливську, так  і стрілецьку зброю, а  також інші види озброєння та боєприпаси до них. Слід зауважити, що дане право на використання зброї, можливе лише при виконанні завдань пов’язаних із територіальною обороною, а саме захисту цивільних осіб, охорони військових об’єктів та об’єктів інфраструктури, затримка осіб, що вчинили, або вчиняють правопорушення, знищення ворожої техніки, тощо.

Для осіб, які входять до складу ДФГТ та здійснюють заходи для забезпечення оборони України,  і яким було надано статус учасника бойових дій надано право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками віку 55 років (за наявності страхового стажу не менше 25 років), жінками віку у 50 років (за наявності страхового стажу не менше 20 років).

Також для добровольців на час виконання їх завдань гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку - відповідно до частини першої статті 119 Кодексу законів про працю України.

Потрібно також зауважити, що під час участі у заходах підготовки, а також виконання завдань територіальної оборони на членів ДФТГ поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Важливим є те, що у разі встановлення інвалідності, часткової втрати працездатності, або загибелі, що настали у зв’язку з виконанням завдань з національного спротиву (в тому числі із територіальної оборони), особи,  або члени їх сімей мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, медичне забезпечення в розмірах та порядку, які визначені для співробітників кадрового складу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

 

 

 


Порядок  бронювання військовозобов'язаних працівників в умовах воєнного стану

В умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також установами, підприємствами та організаціями, які задовольняють потреби Збройних сил України, інших військових формувань, населення, проводиться у порядку, який визначений постановою Кабінету Міністрів України № 194 від 3 березня 2022 року «Деякі питання бронювання військовозобов'язаних в умовах правового режиму воєнного стану».

Відповідно до пункту 2  вищезгаданої постанови органи державної влади, інші державні органи надають Міністерству економіки погоджені Міністерством оборони пропозиції щодо бронювання військовозобов'язаних у відповідних сферах управління, галузях національної економіки, в установах, на підприємствах та організаціях.

Міністерство економіки здійснює узагальнення наданих органами державної влади, іншими державними органами пропозиції щодо бронювання військовозобов'язаних та протягом одного робочого дня приймається відповідне рішення копії якого надсилаються Міністерству оборони та органам, які звернулися із пропозиціями щодо бронювання.

Міністерство економіки виносить рішення у якому визначається строк дії відстрочки, що не може перевищувати шість місяців.

Відстрочка від призову військовозобов’язаному працівникові анульовується у випадках: 

1)  завершення строку її дії;

2) закінчення виконання або скасування отриманого підприємством, установою, організацією  завдання щодо задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, населення;

3) у разі ліквідації підприємства, організації, установи, органу державної влади чи іншого державного органу;

4) у разі коли військовозобов'язаний звільняється з органу державної влади, іншого державного органу, установи, підприємства, організації.

Рішення щодо анулювання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за виключенням випадку завершення строку дії такої відстрочки, та на воєнний час  виноситься Міністерством економіки в одноденний строк на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, копії рішення про анулювання відстрочки надсилаються  Міністерству оборони та органам, які звернулися із пропозиціями щодо бронювання військовозобов’язаних.

Для підтвердження отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час орган державної влади чи інший державний орган видає військовозобов'язаному витяг з наказу Міністерства економіки.


Продовження дії протермінованого посвідчення водія

24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв'язку з цим термін дії посвідчення водія автоматично продовжується.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами" від 03 березня 2022 року № 184 передбачено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану:

  • особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився;

  • строк дії посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, у разі його закінчення у період дії воєнного стану, продовжується на рік і після цього підлягає заміні.

Заміна такого посвідчення проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.

Особа може замінити такі документи після скасування воєнного стану і поновлення послуг для громадян у сервісних центрах МВС.

Протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до складення іспитів, необхідних для отримання посвідчення водія, за наявності свідоцтва про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв, строк дії якого закінчився у період дії воєнного стану, та/або відомостей в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ та після проходження медичного огляду в порядку, установленому Міністерством охорони здоров’я.


Проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України.

 

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 225 про «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України». 

Дана постанова передбачає, що:

  1. у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

  2. Кримська республіканська, обласні, центральні міські у м. Києві та м. Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з дотриманням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, яка звертається для встановлення інвалідності.

Окрім того, постановою зазначено, що у разі неможливості направлення лікарем або лікарсько-консультативною комісією, в тому числі заочно, осіб з тимчасовою непрацездатністю на медико-соціальну експертизу у визначені строки: 

  • рішення щодо подовження тимчасової непрацездатності за її наявності приймається без направлення на медико-соціальну експертизу лікуючим лікарем або лікарсько-консультативною комісією;

  • направлення лікарем чи лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу здійснюється не пізніше ніж через місяць після припинення або скасування воєнного стану.

Варто зауважити, що нововведення діятимуть, допоки триватиме воєнний стан на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування.


Порядок оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Як вбачається з Закону України про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні, Медико-соціальна експертиза  це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

  Відповідно до п. 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом міністерства охорони здоров’я № 561 від 05.09.2011 року при огляді у МСЕК проводяться:

  • вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи;
  • опитування хворого;
  • об’єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
  • Якщо МСЕК відмовив у встановленні групи інвалідності, або встановлена група інвалідності не відображає реального стану здоров’я, або умови встановлення групи інвалідності не відповідають тим, які встановлені нормативними актами  то чинним законодавством передбачена можливість оскаржити таке рішення. Це передбачено Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ “Питання медико-соціальної експертизи” від 03.12.2009 року № 1317.
  • Передбачено два порядки оскарження рішення МСЕК: позасудовий та судовий.
  • Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров’я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено фактвтрати професійної працездатності, довідку  і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та органові, що здійснює загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.  За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров’я.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ України. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу

доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або міським/обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Водночас, відповідно до пункту 25 Положення рішення МСЕК може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Особа може оскаржити рішення МСЕК шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Однак, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАСУ).

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку (частина перша статті 193 КАСУ).

За подання до  суду адміністративного позову фізичними особами справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадку коли особи звільнення від його сплати  (підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Позовна заява  відповідно до вимог статті 160 КАСУ має відповідати всім вимогам КАСУ. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.


Безоплатна правова допомога – як можливість сьогодні вирішення

життєвих правових проблем у правовий спосіб

 

Конституція України гарантує кожному громадянину право на професійну правничу допомогу. І таку допомогу можуть отримати  особи, які її потребують , звернувшись до  будь якого з місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, або зателефонувавши  до єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги  за номером 0 800 213 103.

            Тобто сьогодні система безоплатної правової допомоги забезпечує право  громадянам   знати все про право, зокрема  про їх права та надає допомогу у вирішенні життєвих проблем при допомозі фахівців місцевих центрів саме у правовий спосіб.

 

              Безоплатну первинну правову допомогу у місцевих центрах  можуть отримати всі особи, які перебувають під юрисдикцією України, і  така допомога включає в себе : отримання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, у т.ч. підготовка проектів договорів користування земельними ділянками для жителів сільських населених пунктів-власників земельних ділянок, також складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім процесуальних ) та надання допомоги в забезпеченні доступу особам, що звернулися до місцевого центру, до  вторинної правової допомоги та медіації.

             Безоплатна вторинна правова допомога – допомога, яка гарантується державою, полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя і   складається з таких послуг, як захист, здійснення представництва інтересів осіб в судах, інших  державних органах,  органах місцевого самоврядування,  перед іншими особами та складення документів процесуального характеру. Таку допомогу  можуть отримати особи, зазначені у ч.1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу »,  серед яких :

  • особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до  закону для осіб, які належать до основних соціальних  і демографічних груп  населення, а також особи з  інвалідністю, які отримують пенсію або  допомогу, що призначається  замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб ;
  • діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, які постраждали внаслідок воєнних дій ;
  • громадяни України , які проживають у сільській місцевості і є власниками земельних ділянок ;
  • особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі ;
  • внутрішньо-переміщені особи, та громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщені особи ;
  • особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та особи, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства ;
  • ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед батьківщиною та які належать до числа жертв нацистських переслідувань ;
  • особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту»;
  • особи щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною або щодо поновлення цивільної дієздатності та про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та ін..

Звернення про  надання безоплатної вторинної правової допомоги подаються до центру з надання безоплатної вторинної правової повнолітніми особами за місцем їх фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. Разом із таким зверненням особа або її законний представник  повинні подати документи, які підтверджують її належність або належність осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з категорій осіб, зазначених у ч.1 ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Однак, особи при зверненні до місцевого центру за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьма дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими місцевими центрами , одночасно.

Додатково інформуємо про те, що отримати правову допомогу можна звернувшись до Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Кременець, вул. Шевченка, 59А; тел. (03546) 2-52-33, Skype: kremeneckiy_mc.

 


ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ

ПОНЯТТЯ ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

За зобов’язаннями виробничого кооперативу його члени несуть субсидіарну відповідальність  у порядку та розмірах які встановлені законом та статутом виробничого кооперативу (частина 2 стаття 163 Цивільний кодекс України).

Найменування кооперативу має містити його назву, а також слова "виробничий кооператив".

Цивільним кодексом України та Законом України «Про кооперацію» встановлюється правовий статус виробничих кооперативів, обов’язки та права   членів кооперативу.

 

ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ

Виробничий кооператив створюється на підставі рішення установчих зборів його засновників, якими можуть бути бути громадяни України, особи без громадянства та  іноземці, а також юридичні особи України та іноземних держав, котрі здійснюють свою діяльність  через своїх представників.

СТАТУТ ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ

Статут - це установчий документ виробничого кооперативу, який регулює його діяльність ,який затверджується загальними зборами його членів.

Відомості, які повинні бути зазначенні у статуті:

1) назва та скорочена назва (при наявності) виробничого  кооперативу;

2) мету та   цілі створення виробничого кооперативу, перелік видів його діяльності;

3) склад його засновників;

4) щодо  умов та процедури вступу до виробничого  кооперативу членів, асоційованих членів і виходу чи виключення з нього;

5) які права та обов’язки членів, асоційованих членів виробничого кооперативу;

6) щодо порядку,  котрим передбачено як саме буде відбуватися процес щодо внесення змін до статуту виробничого кооперативу;

7) характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі;

8) форми участі членів кооперативу в його діяльності;

9) порядок скликання і проведення чергових та позачергових загальних зборів виробничого кооперативу, порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів виробничого кооперативу;

10) порядок щодо  формування, складу та компетенції органів управління виробничого кооперативу, а також порядок щодо прийняття ними рішень;

11)  щодо порядку здійснення використання,  розпорядження і  формування  майна виробничого  кооперативу;

12) щодо порядку і умов  щодо здійснення  компенсаці збитків виробничого кооперативу;

13) щодо порядку звітності та  обліку у виробничому кооперативі;

14) щодо порядку ліквідації та реорганізації виробничого кооперативу, а також, розв’язання майнових питань, які стосуються цих процесів;

15) щодо порядку та умов повернення паю.

У Статуті виробничого кооперативу можуть  бути зазначені і інші положення, що не суперечать законодавству, котрі мають зв’язок із особливостями діяльності такого кооперативу.

Зміни до статуту виробничого кооперативу приймаються загальними зборами виробничого кооперативу та підлягають державній реєстрації в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", протягом 30 днів з дня їх прийняття.

 

МАЙНО ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ

Майно, яке наявне у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

До дня державної реєстрації кооперативу член виробничого кооперативу зобов'язаний внести пайовий внесок розміром не менше десяти відсотків, та на протязі року з дня державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу  частину, що залишилася.

Порядок внесення пайових внесків членами виробничого кооперативу встановлюється статутом кооперативу та  законом.

Виробничий кооператив не вправі здійснювати випуск  акції (частина 3 стаття 165 Цивільний кодекс України).

Між членами виробничого кооперативу залежно від здійснення ними трудової діяльності, якщо інше не встановлено статутом виробничого кооперативу розподіляється прибуток кооперативу.

Окрім того, у разі ліквідації виробничого кооперативу майно, яке залишилося  після  задоволення усіх вимог кредиторів виробничого кооперативу, розподіляється між його членами залежно від здійснення ними трудової участі, якщо статутом не передбачено іншого порядку поводження з майном кооперативу у разі його ліквідації.

У порядку, передбаченому статутом виробничого кооперативу, для забезпечення статутної діяльності кооператив формує пайовий, неподільний, спеціальний та резервний фонди.

  • За рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу формується пайовий фонд виробничого кооперативу.
  • За рахунок вступних внесків та здійснення відрахувань від доходу кооперативу в обов’язковому порядку утворюється  неподільний фонд виробничого кооперативу. Варто зазначити, що розподілення неподільного фонду між членами виробничого кооперативу неможливе, окрім як  у випадку ліквідації виробничого кооперативу – майно неподільного фонду кооперативу передається на підставі  рішення ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям) або зараховується до доходу бюджету. При цьому у рішенні ліквідаційної комісії  повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна. Статутом  виробничого кооперативу визначається порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу кооперативу.
  • За рахунок відрахувань від доходу кооперативу, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги перерозподілу неподільного фонду та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків) утворюється резервний фонд виробничого кооперативу.
  • За рахунок цільових внесків членів кооперативу та надходжень, які передбачені законом для забезпечення статутної діяльності кооперативу  і використовується за рішенням органів управління кооперативу створююється  спеціальний фонд.

 

ПРИПИНЕННЯ ЧЛЕНСТВА У ВИРОБНИЧОМУ КООПЕРАТИВІ

Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:

  • добровільного виходу з нього;
  • припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;
  • несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу;
  • смерті члена кооперативу - фізичної особи;
  • ліквідації члена кооперативу - юридичної особи;
  • припинення діяльності кооперативу.

Член виробничого кооперативу вправі  вийти  із нього та у разі припинення членства у виробничому кооперативі йому здійснюється виплата вартості паю або надається майно, яке пропорційне розміру його паю, а також проводяться виплати, які зазначені у статуті кооперативу.

РЕОРГАНІЗАЦІЯ  ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ

За рішенням загальних зборів членів виробничого кооперативу у порядку, який перебачений статутом кооперативу та законодавством відбувається його реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення).

У випадку реорганізації виробничого кооперативу права та обов’язки кооперативу переходять до його правонаступників.

ЛІКВІДАЦІЯ  ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ

Виробничий кооператив ліквідується:

  • на підставі  рішення загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених;
  • на підставі  рішення суду.

Орган, який прийняв рішення  про ліквідацію виробничого кооперативу призначає ліквідаційну комісію, яка буде здійснювати ліквідацію кооперативу та  визначає порядок діяльності ліквідаційної комісії.

Повноваження щодо управління виробничим кооперативом переходять до ліквідаційної комісії з дня її призначення. Ліквідаційна комісія зобов’язана провести роботу, пов’язану із стягненням дебіторської заборгованості кооперативу і виявленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію кооперативу), встановити порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заявлення претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інформації про ліквідацію кооперативу.

 


В задоволенні  позовних вимог  фінансової  установи про стягнення коштів  згідно кредитного  договору- відмовлено

Фото без опису

Безліч  історій  щодо  стягнення заборгованості згідно кредитних договорів закінкуються для клієнтів банків повною втратою моральних сил та матеріальних  активів. Хтось  втрачає  усі заощадження, хтось  втрачає  нерухоме майно, а хтось  ще і здоров'я.  Однак,  наша кредитна історія  закінчилась  хепі-ендом!  У 2011 року громадянин В. уклав кредитний договір з  Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» на суму 11150,00 грн. зі сплатою 29,98 % процентів річних з погашенням кредиту у терміни, передбачені встановленим кредитним договором, графіком щомісячних платежів.

У звязку з складними життєвими обставинами  у  пана В. виникла заборгованість. Так як, у 2014 році  проходив службу у добровольчому батальйоні та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, тоді ж отримав поранення та проходив довготривале лікування.

У тому ж  2014 році рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області ухвалено заочне рішення та стягнуто з громадянина В. борг за  цим  кредитним договором. 

            У  2021 році правонаступник  банку  пред’являє для виконання  у виконавчу службудане рішення, і лише після цього  клієнт дізнається  про  таке рішення. Наступним етапом у цій історії  став  перегляд, з ініціативи  пана В., даного заочного рішення щодо стягнення заборгованості.

Порадившись з адвокатом Іриною Сідоровою, якого призначив Кременецький місцевий центр з надання БВПД,  було вирішено підготувати  відзив  на позовну заяву про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.  

Рішенням суду   в задоволенні  позовних вимог  фінансової  установи про стягнення коштів   згідно кредитного  договору- відмовлено. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100600692)

Коментує адвокат Ірина Сідорова: «Устатті 81 Цивільного  процесуально кодексу України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У  даному ж випадку фінансова установа  в обґрунтування своїх вимог подала лише розрахунок заборгованості, де зазначено лише суми заборгованостей, а саме прострочений борг, прострочені проценти, строкові проценти, нарахована плата за обслуговування кредиту, пеня, віндикаційні витрати. Але з даного  розрахунку заборгованості не можливо  було встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації,   оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.»

 

 


Відшкодування збитків наречених у разі відмови вступу у шлюб

Беззаперечно одним із найкращих моментів  у житті закоханої пари є створення нової сім’ї, шляхом узаконення їх стосунків через реєстрацію шлюбу.

 При цьому Конституція України, як і Сімейний кодекс України гарантують те, що вступ до шлюбу ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. У випадку, коли особу примушують до вступу в шлюб проти її волі, потрібно розуміти, що це є злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність. Саме томуподача заяви є лише повідомленням про бажання  реєстрації шлюбу, і вона не створює прямого обов’язку для наречених зареєструвати шлюб.

Однак, може виникнути ситуація, коли за декілька днів до, або у день  весілляхтось із наречених може відмовитись від наміру зареєструвати шлюб. Дане волевиявлення тягне за собою настання певних наслідків, таких як відшкодування витрат пов’язаних із підготовкою до весільної церемонії.

Для врегулювання цієї ситуації у статті 31 Сімейного кодексу України передбачено обов’язок особи, яка відмовилася від шлюбу, відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. З положень цієї норми випливає те, що відшкодуванню підлягає лише та  сума коштів, яка була реально витраченана підготовку до весілля.

 Таким чином існують дві можливості для відшкодування своїх витрат. Це добровільне відшкодування збитків, шляхом повідомлення особи, бажано письмово шляхом надсиланням листа із зазначенням у ньому  суми, документів, які підтверджують витрати (чеки, квитанції), а також вказати строки та шлях повернення коштів (банківські реквізити чи отримання їх власноруч готівкою).

 У разі відмови добровільного відшкодуваннявитратпотрібно звернутися до суду, за місцем реєстрації відповідача, із відповідноюпозовною заявоюта сплатити судовий збір, урозмірі, який передбачено Законом України «Про судовий збір». Варто зауважити, що позивачами в таких справах можуть виступати також батьки і інші родичі, якщо власне вони і понесли такі витрати.

 Під час розгляду справи у суді особі необхідно довести наступні обставини:

  • статус «нареченої» чи «нареченого», надавши довідку з РАЦСуіз зазначенням у ній факту про подачу заяви про реєстрацію шлюбу та не здійснення реєстраціїчерез неявку або відмову відповідача;
  • відмову відповідача від реєстрації шлюбу, такими доказами будуть переписка чи повідомлення, втому числі і у соціальних мережах, запис телефонної розмови, покази свідків;
  • а також надати письмові докази понесених витрат. В таких документах обов’язково має бути зазначено суму, дату, призначення платежу та реквізити платника щодо придбання послуг та товарів. Крім того, доказами витратдля весілля слугують авансові розписки щодо замовлення оренди приміщення, фотографа, ведучого, відеооператора, музичної групи та ін.

Варто зауважити і про передбачені у статті 31Сімейного кодексу України винятки, коли витрати не відшкодовуються. Такими винятками є протиправна або аморальна поведінку нареченого/нареченої, а також приховання нею/ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення(тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).Відповідно, якщо особа дізналася таку інформацію під час підготовки до весілля і до назначеного дня реєстрації шлюбу, вона має право відмовитись та не відшкодовувати витрати понесені на підготовку до весілля.

 


Порядок оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Як вбачається з Закону України про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні, Медико-соціальна експертиза  це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

  Відповідно до п. 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом міністерства охорони здоров’я № 561 від 05.09.2011 року при огляді у МСЕК проводяться:

  • вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи;
  • опитування хворого;
  • об’єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
  • Якщо МСЕК відмовив у встановленні групи інвалідності, або встановлена група інвалідності не відображає реального стану здоров’я, або умови встановлення групи інвалідності не відповідають тим, які встановлені нормативними актами  то чинним законодавством передбачена можливість оскаржити таке рішення. Це передбачено Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ “Питання медико-соціальної експертизи” від 03.12.2009 року № 1317.
  • Передбачено два порядки оскарження рішення МСЕК: позасудовий та судовий.
  • Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров’я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

 

https://lexinform.com.ua/wp-content/uploads/2020/10/doctor-working-at-the-table-ZXWBM7B-min-2-scaled.jpeg

    

 Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено фактвтрати професійної працездатності, довідку  і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та органові, що здійснює загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.  За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров’я.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ України. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу

доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або міським/обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Водночас, відповідно до пункту 25 Положення рішення МСЕК може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Особа може оскаржити рішення МСЕК шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Однак, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАСУ).

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку (частина перша статті 193 КАСУ).

За подання до  суду адміністративного позову фізичними особами справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадку коли особи звільнення від його сплати  (підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Позовна заява  відповідно до вимог статті 160 КАСУ має відповідати всім вимогам КАСУ. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.


ВИКОРИСТАННЯ  МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ  ДЛЯ  ЗАЙНЯТТЯ  ЖЕБРАЦТВОМ

  Фото без опису

   В умовах встановлення України як правової держави особливо актуальним є проблема дитячого жебрацтва .В такій ситуації найбільше страждає  воля , честь та здоров’я  дитини. Суспільство повинно більше  приділяти уваги питанням захисту дитини від негативного впливу оточення. Держава повинна розробляти  запобіжні заходи для запобігання впливу на дітей таких негативних соціальних явищ як жебрацтво.

       Під жебрацтвом, слід розуміти систематичне випрошування грошей, речей інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб.  Не є важливим місце, де потерпілий випрошує гроші. Це можуть бути громадські місця, а також інші території, зокрема, приватні дачі, квартири. У більшості випадків, гроші, які жертвують дітям на вулиці, не допоможуть їм придбати їжу або одяг, а підуть до кишень злочинців, які використовують цих дітей.

      У статті 52  Конституції України  встановлено, що будь яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.  Кримінальний кодекс України містить цілий ряд статей, що передбачаютькримінальну відповідальність за такі дії. Кримінальний кодекс України у статті 150-1 передбачає кримінальну відповідальність за використання особою, яка замінює батьків (матір) малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей у сторонніх осіб).

    Примушення до жебрацтва  малолітніх осіб карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов'язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само вчинені повторно або особою, яка раніше скоїла один із злочинів,  або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Дії, передбачені частинами першою або другою статті 150-1, вчинені організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 

Однак, не часто можна побачити  обвинувальні акти передані в суд із такою кваліфікацією. Мабуть тому, що нікому ініціювати розслідування. Зазвичай кожен із нас вважає, що це його не стосується. Об’єктом злочину  є суспільні відносини у сфері забезпечення здоров’я, фізичного та морального розвитку, освітнього рівня дитини та ін. Основним безпосереднім об’єктомзлочину є воля, честь і гідність дитини, а додатковим факультативним об’єктом (при вчиненні злочину із застосуванням насильства чи погрози його застосування і у випадках, коли спричиненісередньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження  можуть бути фізичне і психічне здоров’я дитини .

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним можуть бути лише батьки потерпілого або особи, які їх замінюють(прийомні батьки, наприклад).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - отримання прибутку.

Стаття 304 ККУ передбачає покарання за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, а також спонукання до пияцтва, жебрацтва чи азартних ігор. Такі дії караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років, якщо ж вони вчинені щодо малолітньої особи батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном, піклувальником чи іншою особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, то їм загрожує позбавлення волі на строк від 4 до 10 років.

Змушування до жебрацтва також є одним із видів експлуатації людини і може кваліфікуватися як торгівля людьми (ст. 149 ККУ). Відповідальність за такий злочин – до 15 років позбавлення волі.

Якщо Ви побачили, що дитина жебракує зателефонуйте до поліції тадо Служби у справах дітей і повідомте, що побачили дитину, яка жебракує.

   Детально розкажіть, де саме це відбувається, і описати дитину або дорослу особу, яка її супроводжує. Якщо є можливість, дочекатися приїзду поліції та/чи представників Служби у справах дітей.

  Поліція та Служба у справах дітей зобов’язанні відреагувати на звернення, з’ясувати, чому дитина жебракує, забрати її з вулиці та  надати дитині необхідну допомогу.

Кременецький місцевий центр з надання

безоплатної вторинної правової допомоги


Екологічні  правопорушення

Екологічне правопорушення – це винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди і тягне за особою застосування заходів юридичної відповідальності.

Фото без опису

Види порушень, за які несуть відповідальність винні особи

Згідно зі статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" є такі види порушень:

  • порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
  • порушення норм екологічної безпеки;
  • порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля;
  • неврахуванні у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля та невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля;
  • порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів;
  • допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
  • перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів;
  • самовільне спеціальне використання природних ресурсів;
  • невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
  • невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчинення опору їх представникам;
  • порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;
  • невиконання вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
  • відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;
  • приниження честі і гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, посягання на їх життя і здоров’я;
  • порушення природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов’язаної з поводженням із генетично модифікованими організмами;
  • порушенні вимог законодавства України при здійсненні стратегічної екологічної оцінки.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші його порушення.

 

Цивільна відповідальність за порушення екологічного законодавства

Цивільна відповідальність за порушення екологічного законодавства передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення якості довкілля, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

 

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини – це найсуворіший вид відповідальності. Він конкретизується у розділі VIII Кримінального кодексу України і по окремим статтям передбачає до 10-12 років позбавлення волі.

Кримінальне покарання застосовується до осіб, які здійснили правопорушення з високим рівнем екологічного ризику і небезпеки для навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людей. А також, якщо завдана шкода довкіллю у особливо великих розмірах.

 

Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність  передбачається Кодексом України                      про адміністративні правопорушення та супроводжується накладанням штрафу (в окремих випадках з конфіскацією незаконно добутих об’єктів навколишнього середовища або заборонених знарядь добування). Також, інколи, може застосовуватись попередження.

 

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення – це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, які у процесі виконання своїх функціональних обов’язків порушують екологічні норми та вимоги. Кодексом законів про працю України передбачено два види дисциплінарних стягнень – догана та звільнення з посади.

Державні органи, що здійснюють контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства

♦ Міністерство енергетики та захисту довкілля

♦ Державна екологічна інспекція України та її територіальні підрозділи

♦ Державне агентство рибного господарства України 

♦ Державна служба геології та надр України

♦ Державне агентство лісових ресурсів України

♦ Громадські інспектори з охорони довкілля (Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затверджене наказом екології та природних ресурсів України від 27 лютого 2002 року № 88)

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням довкілля та погіршенням якості природних ресурсів. У разі, якщо на порушника накладається адміністративний штраф, – це не означає, що вже не будуть нараховуватися збитки за шкоду довкіллю.

Кременецький місцевий центр з надання

безоплатної вторинної правової допомоги


Порушення державних стандартів у сфері благоустрою

Фото без опису

На даний час суспільство приділяє особливу увагу стану природнього середовища, озелененню та благоустрою населених пунктів. Таким чином, створення комфортних і сприятливих умов для життєдіяльності людини є прерогативою для будь-якої територіальної громади

Отже, благоустрій населених пунктів – це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

 

Відповідно до ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населенних пунктів належать:

1) території загального користування:

парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини, майдани, площі, бульвари, проспекти, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, пляжі, кладовища і інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

2. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Для підтримання належного порядку встановлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту, які закріплені у «Типових правилах благоустрою території населеного пункту» які затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правилами передбачено:

  • порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою;
  • вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій;
  • вимоги до утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою - територіях загального користування;
  • вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території;
  • вимоги до санітарного очищення території;
  • розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні;
  • порядок розміщення малих архітектурних форм;
  • порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів;
  • інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Поряд з правилами благоустрою території населеного пункту також ще є і обов’язки громадян у сфері благоустрою населеного пункту, які закріплені у ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», за порушення яких настає відповідальність.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані:

1) утримувати в належному стані об’єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, а також територію населенного пункту прилеглу до цих об’єктів територію;

2) дотримуватися правил благоустрою території населенних пунктів;

3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населенних пунктів;

4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів;

5) допускати на об’єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Також, у сфері благоустрою також є ряд заборон за порушення яких настає адміністративна відповідальність.

Так, порушенням благоустрою вважається:

  1. виконання робіт без дозволу в разі, якщо законодавством передбачено обов'язкове його отримання;
  2. вивозити й звалювати в не відведені для цього місця відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг, тощо;
  3. самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати і знищувати дерева, кущі, тощо;
  4. самовільно розміщувати об'єкти зовнішньої реклами, павільйони, кіоски торговельні лотки, тощо;
  5. складувати будівельні матеріали, конструкції й обладнання за межами будівельних майданчиків;
  6. встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України;
  7. випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях;
  8. влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів;
  9. здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (окрім випадків проведення негайного ремонту під час аварійної зупинки).

Стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів:

накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340-1360 грн.);

накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 850-170 грн.).

Також, важливо що відповідно до ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протоколи про порушення мають право складати уповноважені особи виконавчого комітету та органів внутрішніх справ.

Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, до відповідальності, не звільняє їх від обов'язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення встановлених вимог.

Шкода,яка завдана внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації у розмірах, які визначаються на підставі затверджених такс, методик та розрахунків щодо обрахування шкоди.

Кременецький місцевий центр з надання

безоплатної вторинної правової допомоги


Порядок реєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди батька

Нормами чинного законодавства передбачено, що батьки дитини мають однакові, непорушні права займатись вихованням дитини та спілкуватись з дитиною.

Фото без опису

Доволі часто через непорозуміння та ворожі стосунки батьків страждають інтереси дітей. Питання зміни місця реєстрації дитини часто загострюється після розлучення сімейної пари. Коли виникає потреба зареєструвати дитину, один з батьків  на зло іншому, може  не давати на це  дозволу. Такою поведінкою один з батьків порушує права та потреби дитинита створює проблему для іншого.

        Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення своїх прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Процедура реєстрації місця проживання малолітніх дітей нічим не відрізняється від процедури реєстрації місця проживання повнолітніх громадян, хоча звичайно має ряд особливостей.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, що чітко прописано в статті 160 Сімейного кодексу України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

У випадку, якщо батьки зареєстровані за різним місцем проживання, то місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків, а другий - у свою чергу надає письмову згоду у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування чи у судовому порядку.

Визначити місце проживання дитини можна незалежно від того розірваний шлюб чи ні. Фактом, що дозволяє встановити місце проживання дитини є окреме проживання батьків дитини, а також відсутність домовленості між ними щодо того, з ким буде проживати дитина. Така ситуація у свою чергу породжує спір між сторонами.

У випадку, якщо один з батьків не надав згоди на зміну місця проживання дитини, необхідно:

1. Звернутися до Центру надання адміністративних послуг  із заявою про реєстрацію місця проживання дитини.

2. Отримати відмовуу реєстрації місця проживання дитини.

3. Після отримання відмови, можна звернутися з позовом до суду.

Таким чином, здійснити реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька (матері), можливо лише за рішенням суду, чи рішенням органу опіки та піклування. Зверніть увагу, що не надаючи згоди на реєстрацію місця проживання дитини, батько (мати) тим самим порушує права дитини та права того з батьків, з ким проживає дитина на вільний вибір місця проживання. Адже згідно з чинним цивільним законодавством України, місце проживання дитини має відповідати місцю проживання батьків, або одного з них.

Кременецький місцевий центр з надання

безоплатної вторинної правової допомоги

 


Соціальне обслуговування неповнолітніх

Соціальне обслуговування – це мінімізація для особи негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримка її життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду (п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги»).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді здійснюється шляхом надання комплексу соціальних послуг. До основних соціальних послуг, що надаються при здійсненні соціальної роботи  належать:

  • соціальна профілактика,
  • соціальна реабілітація,
  • соціальний супровід,
  • консультування.

 

Можна виділити 2 основних види соціального обслуговування неповнолітніх:

  • соціальне обслуговування дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьків;
  • соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

 Відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

У разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім’ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу (ч. 3 ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства»).

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе внаслідок його знищення чи пошкодження або з інших поважних причин, що унеможливлюють проживання в них таких дітей, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або, за їхнім бажанням, - грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, або забезпечуються позачергово соціальним житлом за місцем їх перебування на соціальному квартирному обліку (ч. 5 ст. 25 Закону України  «Про охорону дитинства»).

Згідно ч. 6, ч. 9 ст. 25 ЗУ «Про охорону дитинства» особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення або, за їхнім бажанням, - грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, на позачергове отримання соціального житла за умови їх перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на момент досягнення 23-річного віку. Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення ними 18-річного віку надається одноразова допомога - 1810 гривень.

Держава сприяє створенню дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги.

Дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров’я, надається можливість отримати базову, професійно-технічну та вищу освіту, в тому числі в домашніх умовах. Таким дітям гарантується безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції (ст. 26 Закону України  «Про охорону дитинства»).

Кременецький місцевий центр з надання

безоплатної вторинної правової допомоги


 Фото без опису Перерахунок пенсій військовослужбовцям

     Дуже болючим є питання призначення, нарахування та перерахунку пенсій військовослужбовцям. Держава постійно намагається зменшити видатки на пенсійне забезпечення військових пенсіонерів шляхом зміни механізму розрахунку грошового забезпечення, зміни порядку обрахування військових пенсій.

 

Порядок перерахунку військових пенсій, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України  від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393», і  передбачав, що під час перерахунку пенсій військовослужбовцям використовувався посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до цього, уповноважений орган готував довідки про грошове забезпечення військовослужбовців та надсилав до відповідного Головного Управління Пенсійного фонду України.Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 внесено зміни до Постанови №45, у зв’язку з чим, при перерахунку пенсій військовослужбовців не повинні були враховуватися додаткові види грошового забезпечення. Дана постанова суттєво зменшила розмір пенсійвійськовослужбовців.

 Однак, вищезазначені зміни щодо форми довідки про перерахунок пенсії військовослужбовцям були визнані рішенням Окружного адміністративного суду у м. Києва протиправними та скасовані. Дане рішення набуло чинності  з 05 березня 2020 року.

 Незважаючи на визнання нечинною та протиправною Постанови Кабінету Міністрів України № 103, уповноважені органи на видачу довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії добровільно почали не видавати дані довідки. У зв’язку чим, потрібно звертатися до суду, щоб зобов’язати уповноважений орган видати дану довідку та направити до Пенсійного Фонду України.

 Направлення заяви до пенсійного фонду про перерахунок пенсії військовослужбовцям теж залишається без результату. Пенсійний Фонд України відмовляючи у перерахунку пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення зазначає, що він може здійснити перерахунок лише в порядку, визначеним  постановою Кабінету Міністрів України № 45«Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393», а зміни до даної постанови не вносилися. Тому знову необхідно звертатися до суду, щоб зобов’язати Пенсійний Фонд України зробити перерахунок військової пенсії на підставі нової довідки.

 Таким чином, як ми бачимо на практиці, перерахунок пенсії військовослужбовцям можливо здійснити лише за рішенням суду.

Кременецький місцевий центр з надання

безоплатної вторинної правової допомоги


 ПЕРЕВІРКА ЦІЛЬОВОГО ВИКОРИСТАННЯ АЛІМЕНТІВ НА ДИТИНУ

Фото без опису

Платник аліментів, який своєчасно сплачує аліменти на дитину  вправі звернутися до органу опіки та піклування для того, щоб ними було здійснено перевірку цільового використання аліментів на дитину.

На підставі заяви платника аліментів контроль за цільовим витрачанням аліментів отримувачем аліментів здійснюють органи опіки та піклування шляхом проведення інспекційних відвідувань.

 

Безпосереднє проведення інспекційного відвідування покладається на службу у справах дітей відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання одержувача аліментів із залученням (за потреби) інших посадових осіб суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю (психолог, соціальний педагог, фахівець із соціальної роботи). Кількість посадових осіб, які здійснюють проведення інспекційних відвідувань, не може бути меншою ніж дві особи.

Для того, щоб органи опіки та піклування провели перевірку цільового використання аліментів на дитину (дітей) платник аліментів повинен подати органу опіки та піклування разом із заявою  розрахунок  заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців, який підтверджуватиме факт сплати  аліментів та інформацію про місце проживання  отримувача аліментів.

Якщо платник аліментів повторно на протязі року виявить намір звернутися із вимогою про повторне проведення  інспекційного відвідування одержувача аліментів, в такому разі він зобов’язаний надати органу опіки та піклування розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період, який пройшов з дати, коли було здійснено  попереднє  інспекційне відвідування.

Якщо розглядати випадок, коли аліменти на дитину сплачуються платником  у добровільному порядку без наявного судового рішення ( це може бути - договір між батьками про сплату аліментів на дитину (дітей)  або за усною домовленістю між батькам дитини (дітей)), платник надає органу опіки та піклування наявні у нього копії документів, які підтверджують факт сплати аліментів та їх розмір.

Варто зазначити, що якщо платник має борг по аліментах, то йому буде відмовлено у проведенні інспекційного відвідування одержувача аліментів.

На протязі 30 календарних днів з дня отримання від  платника аліментів заяви здійснюється інспекційне відвідування, у ході якого проводиться  обстеження умов проживання дитини для встановлення рівня забезпечення її індивідуальних  потреб. Окрім того, враховується розмір аліментів на дитину, яку сплачує заявник.

 Обов’язковим у процедурі проведення інспекційного відвідування є повідомлення отримувача аліментів про заплановане інспекційне відвідування рекомендованим листом із повідомленням про вручення, яке надсилається не пізніше ніж  за 7 календарних днів до запланованого дня його проведення та по можливості з метою погодження дати та часу відвідування  засобами телефонного та/або електронного зв'язку.

Якщо розмір сплачених аліментів на дитину не  перевищує розміру двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (на кожну дитину) проводиться оцінювання  рівня  задоволення   таких базових потреб дитини, як:  харчування, необхідні ліками за потреби, наявність одягу та взуття відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для повноцінного розвитку та навчання дитини відповідно до її віку.

Якщо розмір сплачених аліментів на дитину перевищує розмір  двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (на кожну дитину), факт належного  цільового використання аліментів на дитину підтверджують: забезпечення дитини необхідними  меблями та речами для сну та відпочинку дитини; її розвиток та навчання; приміщень для прийняття їжі та санітарно-гігієнічних потреб; обладнання для занять спортом; наявність музичних інструментів; відвідування дитиною навчальних курсів, гуртків та секцій; відкриття на ім'я дитини банківського рахунку; витрати на оздоровлення та лікування дитини, придбання засобів реабілітації тощо.

Окрім того, у ході здійснення інспекційного відвідування особливу увагу інспектори звертають на зовнішній вигляд дитини, її загальний стан та самопочуття,  а також,  окремі ознаки, котрі свідчать  про неналежний рівень задоволення її індивідуальних потреб з урахуванням віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку (такі як - хворобливий вигляд, невідповідність ваги та зросту віку дитини, занедбаність, відсутність продуктів харчування тощо).

Бесіда з дитиною проводиться лише за умови , що дитина досягла віку та такого рівня розвитку, коли може висловити свою думку, для з’ясування 

рівня забезпечення  її індивідуальних потреб, таких як: потреба у  харчуванні, наявність необхідного одягу, інших речей та засобів,  котрі необхідні для її належного догляду та розвитку.

У випадку коли у ході проведення  інспектування  умов проживання дитини не вдалося об'єктивно з'ясувати стан забезпечення її індивідуальних потреб, служба у справах дітей  вправі звернутися із запитами: до закладів освіти, охорони здоров'я або соціального забезпечення, у яких дитина отримує відповідні послуги, щодо стану здоров'я дитини (зокрема, спричиненого наявністю чи відсутністю належного харчування, забезпеченням її необхідними ліками у разі потреби тощо), наявності у дитини необхідного для навчання та виховання приладдя, одягу відповідно до віку та сезону, отримання за потреби соціальних та інших послуг, у тому числі платних; до надавачів житлово-комунальних послуг щодо стану їх оплати за місцем проживання дитини.

Виключно за власним бажанням та за наявності отримувач аліментів може пред’явити чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження того, що отриманні ним від платника аліментів кошти  використовуються  за  цільовим призначенням.

Як наслідок проведення інспекційного відвідування  протягом 5 робочих днів  інспекторами оформлюється висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину, копії якого, які  засвідчені належним чином, направляються рекомендованими листами із повідомленням про вручення платнику та отримувачу аліментів. Якщо копії висновку не були отриманні  платником та  отримувачем  аліментів поштою  вони вправі  звернутися за його одержанням  до служби у справах дітей.

Якщо платник повторно звернувся до служби у справах дітей  здійснення інспекційного відвідування буде проведено  не раніше ніж через три місяці з дати проведення попереднього інспекційного відвідування.

Якщо  проведеним інспекційним відвідуванням було встановлено нецільове витрачання отримувачем аліментів платник вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Якщо особа звернулася за захистом своїх прав до  органу опіки та піклування це не позбавляє  цю особу звернутися за захистом своїх прав до суду, проте якщо подано позов до суду орган опіки й піклування закінчує розгляд поданої заяви.

Відповідно до частини 2 статті 19 Сімейного кодексу  України рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки й піклування, якщо він недостатньо обґрунтований та суперечить інтересам дитини .Також якщо нецільове використання аліментів органом опіки й піклування не встановлено попередньо, платникові потрібно пред’явити  суду відповідні докази.

Суд приймає рішення про зменшення розміру стягуваних аліментів, коли буде з’ясовано, що їх витрачають не за цільовим призначенням у зв’язку з тим, що стягнення здійснюються у недоцільно великому розмірі. Проте, самого факту, який підтверджує нецільове витрачання аліментів недостатньо для винесення судом рішення про зменшення розміру аліментів, тому що це порушувало б права дитини.

Судом враховується  розмір стягуваних на утримання дитини аліментів, матеріальне становище одержувача аліментів та інші обставини, що мають значення для справ при  визначенні розміру   частини аліментів, яка вноситиметься в банк на особистий рахунок дитини.


 

Фото без опису Забезпечення права на пенсію

Право на пенсію  по віку  закріплено в Конституції  України.  Однак, інколи реалізувати таке право буває вкрай  важко.  Зазвичай перешкодами  стають  неналежне оформлення  документів,  таких як  трудові книжки, накази,  бухгалтерські документи.  В більшості випадків єдиним  способом  відстояти своє право  на  соціальне забезпечення  - це  звернутися до суду,  задля оскарження рішення  органу Пенсійного  фонду України.

Так  і  пану В., клієнту місцевого центру, довелося звертатися до суду.  Оскільки,з досягненням пенсійного віку (60 років)  він звернувся до  органу Пенсійного фонду України  із заявою про призначення пенсії за віком, однак, йому було  відмовлено у її призначенні, не зарахувавши позивачу до страхового стажу періоду роботи з 01.11.1991 по 02.01.2007,  мотивуючи  це тим,  що   при внесенні записів про прийняття та звільнення з роботи в трудовій книжці допущено виправлення, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Представляти інтереси  було доручено  адвокату   Олені Радосюк.  Після  узгодження  правової позиції по справі,  в  судовому провадженні вдалося довести  неправомірність дій органу  Пенсійного фонду України.  Як наслідок,  рішенням Тернопільського  окружного  адміністративного суду  від  26.08.2021  року  №  500/3738/21  (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99387755) визнано  протиправним та скасовано  рішення ограну  Пенсійного фонду України щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 01.11.1991 по 02.01.2007 та  зобов’язано  зарахувати даний страховий стаж і  повторно  розглянути заяву про призначення пенсії. 

Коментує  адвокат Олена Радосюк:

«Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Записи у трудову книжку вносяться відповідальноюособою  підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Тому,  працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальне  забезпечення.»

Кременецький місцевий центр з надання

безоплатної вторинної правової допомоги


 Мобільний додаток «Дія»

«Дія» (скорочено від Держава і я) - мобільний додаток, як і Єдиний веб-портал електронних послуг являються частиною проекту «Держава в смартфоні».

Додаток "Дія" містить цифрове посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (ТЗ). Ці цифрові документи мають таку ж юридичну силу, як і фізичне посвідчення.

Також цифрове посвідчення водія можна буде пред’являти у якості документа, що засвідчує особу, на внутрішніх залізничних та авіарейсах. 

Додаток "Дія" можна безкоштовно завантажити у App Store та Play Market. Після запуску додатку необхідно буде ідентифікуватись. Ідентифікація відбувається за допомогою технології BankID через систему Національного банку та Приватбанку.

"Дія" діє як при наявності інтернету, так і в офлайн режимі.

На даний момент в додатку «Дія» наявні:

  1. Цифрові водійські права
  2. Цифрове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу
  3. BankID
  4. Цифровий поліс страхування на авто
  5. Цифровий студентський
  6. Цифровий паспорт
  7. Цифровий закордонний паспорт
  8. Штрафи на авто
  9. Цифровий податковий номер
  10. Ваші дані з реєстрів

Документи в додатку «Дія» являються лише цифровою версією оригіналів документів, вони відображають дані, які попадають у відповідні реєстри при отриманні оригіналу документу.


 

ОТРИМАННЯ ОДНОРАЗОВОЇ ГРОШОВОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМИ ТА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ

Постраждалі та внутрішньо переміщені особи, котрі знаходяться у складних життєвих обставинах, зумовлених соціальним становищем, через які особа частково або повністю не має здатності (або не набула здатності або втратила її) чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та  брати участь у суспільному житті, мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

 Для одержанняодноразової грошової допомоги  постраждала особа чи внутрішньо переміщена особа повинна звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної в м. Києві держадміністрації (структурного підрозділу з питань соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради) за місцем реєстрації проживання або фактичним місцем перебування.

 

Питання щодо надання грошової допомоги розглядаються комісіями, утвореними районними, районними в м. Києві держадміністраціями та виконавчими комітетами міст обласного підпорядкування.

Для одержання допомоги постраждала особа або внутрішньо переміщена особа повинна подати на розгляд комісії, окрім, заяви, у котрій  зазначено причини потреби отримання допомоги та реквізити рахунка, який відкритий заздалегідь у банківській установі на який  буде перераховано разову грошову допомогу, наступний пакет документів:

  • копію документа, що посвідчує особу (паспорт тощо);
  • копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (за винятком випадків, коли фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовилася  від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку в паспорті);
  • копії документів, які підтверджують факт родинних стосунків (це може бути свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дітей);
  • копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб (для зазначеної категорії осіб);
  • медичну довідку про стан здоров’я особи або висновок медико-соціальної експертизи про встановлення інвалідності (у разі необхідності).

Що стосується розміру одноразової грошової допомоги, то його чітко не встановлено і він залежить від наявних коштів та характеру життєвих обставин окремої постраждалої особи чи внутрішньо переміщеної особи, яка звернулася за її отриманням.

Проте, рішенням міжвідомчої комісії з питань надання грошової допомоги постраждалим чи внутрішньо переміщеним особам, яка була утворена Міністерством соціальної політики України, рекомендується при наданні одноразової грошової допомоги  застосовувати наступні розміри:

  • для дітей-сиріт, батьки яких загинули під час проведення антитерористичної операції, та  для дітей, батьки яких є полоненими або зниклими безвісти, - на одну дитину 1176 гривень;
  • для сімей, у яких виховуються  діти-інваліди або інваліди з дитинства, - 1764 гривні;
  • для багатодітних сімей – 2352 гривні;
  • для сімей, члени яких потребують невідкладного вартісного лікування, - 1176 гривень;
  • для сімей, у яких є особи з інвалідністю  I, II груп, - 1176 гривень;
  • для сімей, де є вагітні жінки, або де  один із батьків здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку (із числа сімей загиблих в антитерористичній операції), - 1764 гривні.

Варто зазначити, що допомога постраждалим чи внутрішньо переміщеним особам надається одноразово!

Щодо терміну протягом якого комісіями здійснюється розгляд, заяв про надання грошової допомоги, то він  теж не визначений.

Однак, у відповідності до  рішення міжвідомчої комісії з питань надання грошової допомоги постраждалим чи внутрішньо переміщеним особам рекомендовано в першу чергу надавати  допомогу сім’ям осіб, які загинули в антитерористичній операції із числа військовослужбовців та інших осіб, сім’ям внутрішньо переміщених осіб, сім’ям учасників антитерористичної операції, котрі отримали важкі поранення та мають потребу у  тривалому лікуванні.

У випадку, якщо заявник давніше уже звертався за отриманням допомоги та отримав її,  то структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної в м. Києві держадміністрації (структурний підрозділ з питань соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради) відмовляє у наданні грошової допомоги цій особі та повертає їйнадані нею документи .

 

 

 

Особливості використання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

Законом України від 13 липня 2023 року № 3238-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей використання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами»  внесено зміни до статті 178 Кодексу Законів про працю, статті 17 Закону України «Про відпустки», пункту 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

11:09 31.08.2023

Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів

Згідно з пунктом 3 «Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 268, право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії Російської Федерації не досягла 18 років, і в результаті:

11:08 31.08.2023

Припинення трудового договору внутрішньо переміщених осіб

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»,  внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості ) та періоди трудової діяльності і страхового стажу,   реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до діючого законодавства.

11:07 31.08.2023

Порядок отримання статусу учасника бойових дій добровольцями

Відповідно до змін внесених від 15.04 2023 р до ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” , особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або   у  взаємодії  із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, які перебували безпосередньо в районах ведення бойових дій та у період здійснення зазначених заходів, мають право на отримання статусу учасника бойових дій.

09:07 18.08.2023

Порядок отримання статусу учасника бойових дій військовослужбовцями Збройних Сил України

 Міністерством юстиції України здійснено державну реєстрацію Наказу Міністерства оборони України від 10 листопада 2022 року № 369 «Про затвердження Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни – учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості».              Згідно з даним Наказом, у Міноборони, ЗСУ, ГУР МО та ДССТ формуються та починають роботу Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій військовослужбовців Збройних Сил України, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали поранення, контузії, каліцтва (далі - Комісії).

09:06 18.08.2023

Врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні

Законом України від 27 липня 2022 року № 2459- IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» передбачено перелік осіб, які належать до захищених категорій громадян та мають право повідомити Банк про своє бажання щодо припинення взаємодії з представниками банку з питань врегулювання їх простроченої заборгованості.

09:06 18.08.2023

Особливості набуття і реалізація права довірчої власності на земельні ділянки

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України право довірчої власності – особливий вид права власності, що виникає внаслідок закону або договору, а також, це й особливий вид забезпечення виконання зобов’язань.

10:56 29.06.2023

Звільнення від сплати земельного податку

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України земельний податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі-фізичні особи.

10:55 29.06.2023

Кредитні відносини внутрішньо переміщених осіб

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов’язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об’єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора.

10:54 29.06.2023

Порядок повернення неякісних ліків до аптеки

Під час придбання будь-яких лікарських препаратів в аптеці покупець фактично укладає  договір купівлі-продажу і у такому випадку виникають відповідні права та обов’язки,  передбачені нормами законодавства України.

10:53 29.06.2023

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Створення нового проекту

Ви можете вказати варіанти відповідей для голосування, якщо це потрібно.

Додати файл
Додати файл
Додати файл
Додати файл
Увага! З метою недопущення маніпуляцій суспільною думкою редагування ТА ВИДАЛЕННЯ даного проекту після його збереження буде не можливим! Уважно ще раз перевірте текст на предмет помилок та змісту.

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних