Бартерні операції за Податковим кодексом: правила для загальної та спрощеної систем
Варто нагадати, що відповідно до підпункту 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПКУ), бартерна (товарообмінна) операція – це господарська операція, за якої розрахунки за товари, роботи чи послуги проводяться не грошима, а в натуральній формі в межах одного договору.
Згідно зі статтями 715 та 716 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна сторона зобов’язується передати іншій стороні свій товар у власність в обмін на інший. Таким чином, кожна зі сторін одночасно виступає продавцем свого товару і покупцем того, який отримує взамін. До договору міни застосовуються загальні правила, що діють для договорів купівлі-продажу, поставки або контрактації, якщо це не суперечить суті таких відносин.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПКУ, об’єктом оподаткування для фізичних осіб-підприємців, які працюють на загальній системі, є чистий оподатковуваний дохід. Це різниця між усім отриманим доходом (як у грошовій, так і в натуральній формі) та підтвердженими документами витратами, пов’язаними з підприємницькою діяльністю.
Отже, законодавство не встановлює жодних обмежень для здійснення бартерних операцій або взаємозаліків фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Водночас відповідно до пункту 291.6 статті 291 ПКУ, платники єдиного податку третьої групи мають право проводити розрахунки лише у грошовій формі – готівковій або безготівковій, у тому числі з використанням електронних грошей. Оскільки бартерна операція передбачає негрошовий розрахунок, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі (третя група), не можуть здійснювати такі операції або погашати заборгованість іншим способом, ніж грошовим.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
