Туризм і ПДВ: коли «винагорода» зобов’язує стати платником податку
У світі туристичних послуг не всі операції однозначно трактуються як такі, що підпадають під обов’язкову реєстрацію платником ПДВ. Проте Податковий кодекс України (ПКУ) встановлює чіткі правила, якщо за останні 12 місяців обсяг операцій з постачання товарів чи послуг, які підлягають оподаткуванню, перевищив 1 мільйон гривень (без ПДВ), особа повинна зареєструватися як платник ПДВ у податковому органі за місцем проживання або реєстрації (п. 181.1 ст. 181 ПКУ).
Водночас, згідно з пунктом 182.1 статті 182 ПКУ, особа, яка ще не досягла цього порогу, але хоче працювати як платник ПДВ, має право зареєструватися добровільно за власною заявою.
Для того, щоб визначити, чи підпадає під обов’язкову або добровільну реєстрацію, важливо правильно враховувати поняття «постачання товарів» (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ) та «постачання послуг» (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ). До оподатковуваних операцій належать не лише ті, що оподатковується базовою ставкою ПДВ, а й операції зі ставками 0%, 7%, 14%, а також звільнені або тимчасово звільнені від оподаткування (розділ V та підрозділ 2 розділу XX ПКУ).
У туристичному бізнесі ситуація дещо інша. Для туроператорів і турагентів базою оподаткування не є повна вартість туру чи послуги, а саме їхня винагорода — тобто різниця між тим, скільки коштував створений тур, і сумою, за яку його продано, або ж сума, яку агент/оператор фактично отримав за організацію послуги. Це визначено статтями 207.2 – 207.5 Податкового кодексу України.
Зокрема, для туроператорів, які постачають туристичний продукт в Україні, базою оподаткування є винагорода – різниця між продажною вартістю та понесеними витратами. Якщо продукт призначено для споживання за кордоном, база також визначається за принципом «ціна мінус витрати». Якщо туроператор є посередником і укладає договори з іноземними компаніями, його база – це винагорода, сплачена йому іноземною стороною, включаючи ті кошти, які оператор має право самостійно залишити з оплати клієнта. Для турагентів базою є винагорода, нарахована туроператором або іншим постачальником, незалежно від того, хто саме фактично сплатив кошти – оператор чи кінцевий споживач.
Таким чином, при визначенні, чи перевищує туроператор або турагент граничну суму в 1 мільйон гривень для обов’язкової реєстрації платником ПДВ, враховується саме сума отриманої винагороди, а не повна вартість реалізованих турів.
Отже, навіть невеликі туристичні агентства, які працюють із кількома клієнтами, можуть досягти порогу у 1 мільйон гривень саме за рахунок винагороди. І якщо таке перевищення сталося, реєстрація як платника ПДВ є обов’язковою. Якщо ж обсяг ще не досягнуто, суб’єкт господарювання може подати заяву на добровільну реєстрацію – це дозволяє працювати з ПДВ і бути привабливим партнером для бізнес-клієнтів.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
