Поняття, ознаки та сфера укладання публічних договорів
Публічний договір є одним із найпоширеніших видів договорів.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічний договір - це договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом і іншими правовими актами. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.
Основні ознаки публічного договору:
-
наявність зобов’язання сторони договору – особи, що діє у сфері публічного договору, тобто - підприємця;
-
особа, які діє у сфері публічного договору здійснює продаж товарів, виконання робіт або надання послуг широкому загалу споживачів, тобто будь-кому, хто до неї звернеться;
-
публічний договір встановлює однакові умови для всіх його споживачів (пільги надаються лише по оплаті за послуги чи товари в установленому законом порядку).
Умови публічного договору :
-
стороною договору обов'язково має виступати суб'єкт підприємницької діяльності;
-
суб'єкт підприємницької діяльності здійснює такі види підприємницької діяльності, як реалізація товарів, виконання робіт і надання послуг у сферах, перелік яких у ЦК сформульовано невичерпно;
-
умови договору є однаковими для всіх споживачів (виключенням є ті споживачі, хто має пільги, встановлені законом);
-
підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору, якщо інше не встановлено законом;
-
підприємець, за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг), не має права відмовитися від укладення публічного договору, а у разі його необґрунтованої відмови - він має відшкодувати збитки, завдані нею споживачеві. Необґрунтованою слід вважати відмову у випадках, коли суб'єкт підприємницької діяльності не може довести відсутність у нього зазначеної можливості;
-
при укладенні та виконанні публічного договору сторони повинні виконувати обов'язкові для них правила, встановлені актами цивільного законодавства.
Серед основних видів публічних договорів, які зазначаються у ЦК України є такі, як : договір побутового підряду (ст. 865 ЦК України), договір роздрібної купівлі-продажу (ст. 698 ЦК України), договір побутового підряду (ст. 865 ЦК України)/, договір про надання послуг зв'язку (ч. 1 ст. 633 ЦК України), договір про надання медичних послуг (ч.1 ст. 633 ЦК України), договір про надання готельного обслуговування (ч. 1 ст. 633 ЦК України), договір банківського обслуговування (ч.1 ст. 633 ЦК України), договір перевезення транспортом загального користування (ч. 1 ст. 633 ЦК України, ст. 915 ЦК України), договір банківського вкладу, у якому вкладником є громадянин (ч. 2 ст 1058 ЦК України), договір зберігання речей на складі (у камерах, приміщеннях) (ч.3 ст. 936 ЦК України), договір складського зберігання (ч.2 ст. 957 ЦК України), договір зберігання автотранспортних засобів, що здійснюються суб'єктом підприємницької діяльності (ч.1 ст.977 ЦК України).
Сторони у публічному договорі
Однією стороною публічного договору є підприємець, який виступає зобов'язаною стороною в договорі, контрагентом підприємця невизначене коло осіб - "кожен, хто до нього звернеться".
Інша сторона – споживач, якому надається право на вільний вибір товарів і послуг, а на продавця (суб'єкта підприємницької діяльності, що виконує роботи чи надає послуги) покладаться обов'язок всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і послуг (предмета договору).
Розірвання публічного договору відбувається на загальних підставах, визначених законодавством. За загальним правилом, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом..
